Білаш Олександр Іванович

БІЛА́Ш Олександр Іванович (06. 03. 1931, с. Градизьк, нині смт Глобин. р-ну Полтав. обл. – 06. 05. 2003, Київ) – композитор, громадський діяч. Чоловік Л. Остапенко. Член НСКУ (1962) та НСПУ (2000). Народний артист УРСР (1977) та СРСР (1990). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1975). Герой України (2001). Державні нагороди СРСР. Закін. Київську консерваторію (1957; кл. композиції М. Вілінського). У 1958–61 – викладач Київ. пед. інституту. Від 1968 – заступник голови, 1976–94 – голова правління Київ. міської організації СКУ. Від 1994 – на творчій роботі. Творчість Б. сприяла заг. піднесенню (60-і рр.) української, передусім лірич. пісні, що базувалася на глибин. нар. традиціях. Найкращі з пісень Б. позначені щирою лірич. задушевністю, емоц. безпосередністю, яскраво самобутньою мелодикою, тонким відчуттям поет. слова (видав 10 збірок власних віршів, зокрема: «Мелодія», 1977; «Шурась», 1991; «Помилуй і прости», 1994; «Мамине крило», 1999; усі – Київ). Писав пісні на слова Д. Павличка, М. Ткача, А. Малишка, Б. Олійника, І. Драча, В. Юхимовича. Автор музики до фільмів «Роман і Франческа» (1960), «Сон» (1964, обидва – реж. В. Денисенко), «Вир» (1983, реж. С. Клименко; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка) та ін.

Тв.: опери – «Гайдамаки» (1965), «Прапороносці» (1985); моноопери – «Балада війни» (1971), «Сповідь білого тюльпана» (1999); мюзикл «Пригоди Буратіно» (1989); оперети – «Чиста криниця» (1974), «З піснею в серці» (1977), «Легенда про Київ» (1982), «Дзвони Росії» (1983); ораторія «Вишневий вітер» (1989); кантати – «Надвечірні дзвони», «Голод–33» (обидві – 1993); вокаліз для мецо-сопрано з оркестром (1965); для симф. оркестру – «Поема» (1955), «Скерцо» (1959), «Балетна сюїта» (1963), поема «Світанок над морем» (1994); для фортепіано з оркестром – 2 концерти (1978, 1983); вокал. цикли: «Світовий сонет» (1986), «Балади» (1987); хори й вокал. ансамблі – «Лелеченьки» (1963), «Білі лебеді» (1967), «Любіть Україну» (1996), «Вечір» (1999); романс «Кленова алея» (1964); пісні – «Три подружки синьоокі» (1957), «Ясени» (1963), «Два кольори» (1964), «Сніг на зеленому листі» (1966), «Долиною туман тече» (1968), «Ровесники», «Прилетіла ластівка» (обидві – 1969), «Журавка» (1975), «Пісня про Київ» (1981).

Літ.: Немирович І. О. Олександр Білаш. К., 1979; Гордійчук М. Пісня душі // Музика. 1981. № 3; Толошняк Н. Українська моноопера // Там само. 1984. № 2; Станішевський Ю. Літературні герої на оперній сцені // Там само. 1985. № 5; Жежера В. «Нуланула» // Україна. 1991. № 14; Ткач М. Творець ментальності // КіЖ. 2001, 6 жовт.; Сікорська І. М. Дві музи – два крила. К., 2001; Голота Л. Прощальні лелеченьки Олександра Білаша: Некролог // Слово Просвіти. 2003, 4–20 трав.

А. І. Муха

Основні твори

опери – «Гайдамаки» (1965), «Прапороносці» (1985); моноопери – «Балада війни» (1971), «Сповідь білого тюльпана» (1999); мюзикл «Пригоди Буратіно» (1989); оперети – «Чиста криниця» (1974), «З піснею в серці» (1977), «Легенда про Київ» (1982), «Дзвони Росії» (1983); ораторія «Вишневий вітер» (1989); кантати – «Надвечірні дзвони», «Голод–33» (обидві – 1993); вокаліз для мецо-сопрано з оркестром (1965); для симф. оркестру – «Поема» (1955), «Скерцо» (1959), «Балетна сюїта» (1963), поема «Світанок над морем» (1994); для фортепіано з оркестром – 2 концерти (1978, 1983); вокал. цикли: «Світовий сонет» (1986), «Балади» (1987); хори й вокал. ансамблі – «Лелеченьки» (1963), «Білі лебеді» (1967), «Любіть Україну» (1996), «Вечір» (1999); романс «Кленова алея» (1964); пісні – «Три подружки синьоокі» (1957), «Ясени» (1963), «Два кольори» (1964), «Сніг на зеленому листі» (1966), «Долиною туман тече» (1968), «Ровесники», «Прилетіла ластівка» (обидві – 1969), «Журавка» (1975), «Пісня про Київ» (1981).

Рекомендована література

Немирович І. О. Олександр Білаш. К., 1979;
Гордійчук М. Пісня душі // Музика. 1981. № 3;
Толошняк Н. Українська моноопера // Там само. 1984. № 2;
Станішевський Ю. Літературні герої на оперній сцені // Там само. 1985. № 5;
Жежера В. «Нуланула» // Україна. 1991. № 14;
Ткач М. Творець ментальності // КіЖ. 2001, 6 жовт.;
Сікорська І. М. Дві музи – два крила. К., 2001;
Голота Л. Прощальні лелеченьки Олександра Білаша: Некролог // Слово Просвіти. 2003, 4–20 трав.