КЛИМЕ́НКО Іван Євдокимович (09. 09. 1891, с. Рівчак, нині Рівчак-Степанівка Носівського р-ну Чернігівської обл. — 26. 11. 1937, Москва) — партійний і радянський діяч. Закінчив земську школу, працював робітником. 1912 вступив до більшовицької партії. За революційну діяльність (зокрема у Києві, Полтаві, Харкові) від­був 2 роки увʼязне­н­ня і 4 роки засла­н­ня. У травні 1917 повернувся до Києва, став член Центральної ради фабрично-заводських комітетів. Учасник січневого збройного пов­ста­н­ня 1918. У березні–квітні 1918 — член ЦВК Радянської України, народний секретар праці; від­тоді — на під­пільній роботі у Харкові й Одесі; 1919–21 — голова Одеського губернського революційного комітету та виконкому, військовий комісар 45-ї стрілецької дивізії, за­ступник голови Київського губернського революційного комітету, голова виконкому Катеринославського губернського виконкому; 1922–24 — нарком земельних справ УСРР; 1925–27 — 2-й секретар ЦК КП(б)У; від 1927 — на господарських посадах у державних установах РФ і СРСР, зокрема 1934–37 — за­ступник начальника головного управлі­н­ня зернових культур наркомату землеробства СРСР. 13 травня 1937 заарештований, 26 листопада того ж року за звинуваче­н­нями у шкідництві та створен­ні антирадянської терористичної організації засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956.