Крижанівський Андрій Степанович
Визначення і загальна характеристика
КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Андрій Степанович (псевд. — Андрій Криж; 02. 01. 1936, Харків — 29. 11. 1989, Москва, похов. у Києві) — письменник-гуморист. Син С. Крижанівського. Літ. премія ім. Остапа Вишні (1989). Член СП СРСР. Закін. Київський університет (1959), Вищі літ. курси при Літ. інституті у Москві (1983). Працював у Києві: на Укр. радіо, у ред. ж. «Ранок», «Україна», «Вітчизна» (1984–89). Дебютував кн. сатири і гумору «Лідер опозиції» (К., 1968). У гуморесках та усмішках переважно на теми з міського життя висміював бюрократизм, егоїзм, ледарство, підлабузництво, байдужість, бездуховність тощо; стверджував необхідність інтелектуал. начала, заперечував традиції «торби реготу». Його творам притаманні гострота спостережень і оцінок, лаконізм, парадоксальність вислову та ситуацій. Окремі книги К. перекладено рос., білорус., болгар. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Крижана усмішка. К., 1972; Бабця з Копенгагена. К., 1974; Гномо сапієнс. К., 1977; Телефонна пригода. К., 1980; Хто спалив Карфаген? К., 1980; Стрибок з Парнасу. К., 1982; Інтерв’ю з колоритним дідом. К., 1983; Концерт для скріпки з реєстром. К., 1985; Художественный свист. Москва, 1987; Томагавки і макогони. К., 1990; Пережитки майбутнього: Сатира і гумор. К., 1991.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
