Крижанівський Степан Андрійович
КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Степан Андрійович (26. 12. 1910(08. 01. 1911), містечко Новий Буг Херсонської губернії, нині місто Миколаївської обл. — 19. 07. 2002, Київ) — поет, літературознавець, перекладач. Батько А. Крижанівського. Доктор філологічних наук (1962), професор (1963). Член Національної спілки письменників України (1934). Республіканська премія у галузі літературно-художньої критики (1980). Учасник Другої світової війни. Бойові нагороди.
Навчався у Миколаївському педагогічному інституті (1928–29), закінчив Харківський інститут професійної освіти (1933). Від 1932 — відповідальний секретар журналу «Молодняк» (належав до однойменної харківської літературної організації), згодом — заступник редактора журналу «Піонерія», літературний консультант Спілки письменників України, 1943–44 — завідувач відділу літератури і мистецтва газети «Правда України», 1944–46 — відповідальний секретар журналу «Дніпро». 1940–87 — в Інституті літератури Академії наук УРСР (Київ): 1949–73 — завідувач відділу української радянської літератури, 1973–76 — завідувач сектору, 1976–87 — науковий консультант.
Дебютував як поет 1928 в одеському журналі «Блиск». Для його лірики характерні свіже відтворення людських почуттів, медитативні та розмовні інтонації. На деякі вірші К. композитори П. Козицький, П. Майборода, С. Козак створили пісні. Автор розділів у виданнях «Історія української літератури» (у 2-х томах, 1954–57), «Історія української радянської літератури» (1964), «Історія української літератури» (у 8-ми томах, 1967–71), «История советской многонациональной литературы» (у 6-ти томах, 1970–74), «Історія української літератури ХХ століття» (книга 1, 1993).
Переклав українською мовою окремі твори О. Пушкіна, М. Некрасова, М. Горького, В. Маяковського, М. Тихонова, Янки Купали, Якуба Коласа, Пятруся Бровки. Деякі твори К. перекладено російською, білоруською, болгарською, польською, чеською мовами. Залишив спогади про митців «розстріляного відродження» та літературне життя повоєнних років «Ми пізнавали неповторний час» (1986), «Перегортаючи сторінки» (1991), «Спогад і сповідь з ХХ століття» (2002; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Енергія. Х., 1930; Вугілля — на-гора! Х., 1931; Країна майстрів. Х.; К., 1932; Моїм ровесникам. Х.; К., 1932; Дні, дороги, друзі. Х.; О., 1934; Повноліття. К.; Х., 1935; Південь. К.; Х., 1937; Золоті ключі. К., 1938; Калиновий міст. К., 1940; Гори і долини. К., 1946; Під зорями радянськими. К., 1950; Весна людства: Вибр. поезії. К., 1951; Срібне весілля: Вибр. поезії. К., 1957; Ще не вечір. К., 1961; Вічнозелене дерево життя. К., 1967; Формула щастя. 1970; Берізка. К., 1971; Виднокруг. К., 1980; Літопис. К., 1991.
- Основні праці
- Василь Стефаник. 1946; Андрій Малишко. 1948; Архип Тесленко. 1949; Микола Бажан. 1954; Максим Рильський: П’ятдесят років творчої діяльності. 1960; Соціалістичний реалізм — творчий метод радянської літератури. 1961; Виховання правдою і красою. 1962; Художні відкриття. 1965; Художні відкриття і літературний процес. 1979; Робітнича тема в радянській літературі. 1979; Хвала життю. 1981; Максим Рильський. 1985; Василь Чумак. 1990; усі — Київ.