КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Степан Андрі­йович (26. 12. 1910(08. 01. 1911), містечко Новий Буг Херсон. губ., нині місто Микол. обл. — 19. 07. 2002, Київ) — поет, літературо­знавець, пере­кладач. Батько А. Крижанівсь­кого. Доктор філологічних наук (1962), професор (1963). Член НСПУ (1934). Респ. премія у галузі літ.-худож. критики (1980). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди.

Навч. у Ми­кол. пед. ін­ституті (1928–29), закін. Харків. ін­ститут пед. профес. освіти (1933). Від 1932 — відп. секр. ж. «Молодняк» (належав до однойм. харків. літ. організації), згодом — за­ступник ред. ж. «Піонерія», літ. кон­сультант СПУ, 1943–44 — завідувач від­ділу літ-ри і мистецтва г. «Правда України», 1944–46 — відп. секр. ж. «Дні­про». 1940–87 — в Ін­ституті літ-ри АН УРСР (Київ): 1949–73 — завідувач від­ділу укр. рад. літ-ри, 1973–76 — зав. сектору, 1976–87 — наук. консультант.

Дебютував як поет 1928 в одес. ж. «Блиск». Для його лірики характерні свіже від­творе­н­ня люд. почут­тів, медитат. та роз­мовні інтонації. На деякі вірші К. композитори П. Козицький, П. Майборода, С. Ко­зак створили пісні. Автор роз­ділів у вид. «Історія українсь­кої літератури» (у 2-х т., 1954–57), «Історія української радянської літератури» (1964), «Історія української літератури» (у 8-ми т., 1967–71), «История советской многонациональной ли­тературы» (у 6-ти т., 1970–74), «Історія української літератури ХХ столі­т­тя» (кн. 1, 1993).

Пере­клав українською мовою окремі твори О. Пуш­кіна, М. Некрасова, М. Горь­ко­го, В. Маяковського, М. Тихонова, Янки Купали, Якуба Коласа, Пятруся Бровки. Деякі твори К. пере­кладено рос., білорус., бол­гар., польс., чес. мо­­вами. Залишив спогади про мит­­ців «роз­стріляного від­родже­н­ня» та літ. життя повоєн. років «Ми пі­­знавали непо­вторний час» (1986), «Пере­гортаючи сторінки» (1991), «Спогад і сповідь з ХХ сто­­лі­т­тя» (2002; усі — Київ).