КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Степан Андрі­йович (26. 12. 1910(08. 01. 1911), містечко Новий Буг Херсонської губернії, нині місто Миколаївської обл. — 19. 07. 2002, Київ) — поет, літературо­знавець, пере­кладач. Батько А. Крижанівсь­кого. Доктор філологічних наук (1962), професор (1963). Член Національної спілки письмен­ників України (1934). Республіканська премія у галузі літературно-художньої критики (1980). Учасник Другої світової війни. Бо­йові нагороди.

На­вчався у Миколаївському педагогічному ін­ституті (1928–29), закінчив Харківський ін­ститут професійної освіти (1933). Від 1932 — від­повід­альний секретар журналу «Молодняк» (належав до одно­ймен­ної харківської літературної організації), згодом — за­ступник редактора журналу «Піонерія», літературний консультант Спілки письмен­ників України, 1943–44 — завідувач від­ділу літератури і мистецтва газети «Правда України», 1944–46 — від­повід­альний секретар журналу «Дні­про». 1940–87 — в Ін­ституті літератури Академії наук УРСР (Київ): 1949–73 — завідувач від­ділу української радянської літератури, 1973–76 — завідувач сектору, 1976–87 — науковий консультант.

Дебютував як поет 1928 в одеському журналі «Блиск». Для його лірики характерні свіже від­творе­н­ня людських почут­тів, медитативні та роз­мовні інтонації. На деякі вірші К. композитори П. Козицький, П. Майборода, С. Ко­зак створили пісні. Автор роз­ділів у ви­да­н­нях «Історія українсь­кої літератури» (у 2-х томах, 1954–57), «Історія української радянської літератури» (1964), «Історія української літератури» (у 8-ми томах, 1967–71), «История советской многонациональной ли­тературы» (у 6-ти томах, 1970–74), «Історія української літератури ХХ столі­т­тя» (книга 1, 1993).

Пере­клав українською мовою окремі твори О. Пуш­кіна, М. Некрасова, М. Горь­ко­го, В. Маяковського, М. Тихонова, Янки Купали, Якуба Коласа, Пятруся Бровки. Деякі твори К. пере­кладено російською, білоруською, болгарською, польською, чеською мо­­вами. Залишив спогади про мит­­ців «роз­стріляного від­родже­н­ня» та літературне життя повоєн­них років «Ми пі­­знавали непо­вторний час» (1986), «Пере­гортаючи сторінки» (1991), «Спогад і сповідь з ХХ сто­­лі­т­тя» (2002; усі — Київ).