Остеохондроз
ОСТЕОХОНДРОЗ (від остео... і χόνδρος — хрящ) — хронічне захворювання хребта, що супроводжується дистрофією, дегенерацією та деструкцією міжхребцевого диска, ураженням заднього опорного комплексу і всього хребетно-рухового сегмента. Ін. назва — дискоз.
Існує кілька теорій патогенезу О., зокрема травматична, аномал. розвитку та статич. порушень, інволютивна, ендокринна, обмінна, аутоімунна. Серед осн. патоген. факторів О. — гіподинамія; надмірні статичні та динам. навантаження; дисплазія хребет. сегментів; конституц. особливості; дисгормонал. порушення трофіки; порушення реактивності імун. системи; переохолодження; чинники зовн. середовища.
В основі класифікації О. (за М. Хвисюком, О. Проданом) — ступінь порушення опор. функції. Виокремлюють стабіл. і нестабіл. форми захворювання. Перша виникає при локал. ураженні міжхребцевого диска та супроводжується тріщинами фіброз. кільця (внутр.-дискова стадія), протрузією (стадія випинання) та грижею диска (стадія пролапсу). Дегенеративна нестабільність розвивається при дифуз. ураженні фіброз. кільця та гіалін. хрящової тканини, внаслідок чого порушується фіксуюча роль цих утворень та виникає патол. рухливість хребет. сегмента. Залежно від цього розрізняють три стадії нестабіл. форми захворювання: дискогенна (дегенератив. процес відбувається в тканинах диска), дискартрогенна (крім диска, до патол. процесу залучаються суглоби, звʼязки та мʼязи), дискостеоартрогенна (дегенератив. процесом уражені також кістк. структури). Дегенеративні ушкодження міжхребцевого диска.
Протрузія — випинання міжхребцевого диска до 5 мм у межах фіброз. кільця зі збереженням цілісності задньої поздовж. звʼязки. Часто вона є доклін. стадією розвитку дегенератив. процесу. Кила (грижа) міжхребцевого диска виникає у результаті зміщення фрагмента пульпоз. ядра через дефект фіброз. кільця у епідурал. або періневрал. простір хребет. каналу. Її поява супроводжується аутоімун. запал. реакцією, що призводить до вираженого реактив. запалення та розвитку больового синдрому. За розташуванням відносно хребет. каналу розрізняють серединні, латерал., форамінал., екстрафорамінал. кили (грижі) міжхребцевого диска. Вони можуть бути секвестрованими або несеквестрованими. Секвестрованою стає кила після втрати звʼязку з осн. диском.
Для остеохондропатії характерне первинне ураження міжхребцевого диска, субхондрал. зон тіл хребців та гіалін. пластин. За локалізацією розрізняють шийну, грудну (хворобу Шейєрмана–Мау) та поперек. остеохондропатію.
Для деформів. спондильозу притаманне первинне ураження тіл хребців із формуванням масив. остеофітів у зоні апофізів тіл хребців. Спондильоз поділяють на вентральний (передні остеофіти) та дорзальний.
Хвороба Форестьє — осифікуючий лігаментит, що характеризується осифікацією великої ділянки перед. поздовж. звʼязки.
Кили Шморля — осередки деструкції кістк. тканини тіл хребців побл. замикал. пластин, оточені вираженим обідком остеосклерозу. Ця рентґенол. ознака може супроводжувати остеохондропатію.
Рекомендована література
Завантажити статтю
