Отомань

ОТОМА́НЬ – археологічна культура доби середньої бронзи Південнокарпатського регіону. Датована 17–14 ст. до н. е. Її виокремив угор. археолог М. Рошка, який у 1920-х рр. розкопав епонімне городище побл. с. Отомань (нині Румунія). Культура О. була поширена на тер. Закарпаття (Берегове, Дідове, Дякове), Сх. Словаччини, Пн.-Сх. Угорщини та Пн.-Зх. Румунії. Пам’ятки представлені укріпленими та неукріпленими поселеннями, городищами та скарбами бронз. і золотих речей. Племена цієї культури мали розвинене орне землеробство та скотарство, металургію бронзи, підтримували торг. і культурні зв’язки з егейським світом. Для неї характерні високоякіс. яскраво орнаментов. столовий і ритуал. посуд та бронз. вироби складних, іноді навіть химер. форм. Поховал. обряд біритуальний: тілоспалення в урнах і тілопокладення в ямах на пласких могильниках (виявлено окремі багаті поховання). На городищах присутнє зародження соц. диференціації суспільства — виділяються акрополі. Основу ідеол. уявлень складали солярні культи. На пізньому етапі культура О. переросла у споріднену культуру Станове.

Літ.: Балагури Э. А. Культура Отомань // Археология УССР. Т. 1. 1985; Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза, раннее железо). 1990 (обидві — Київ).

В. І. Клочко

Рекомендована література

Балагури Э. А. Культура Отомань // Археология УССР. Т. 1. 1985;
Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза, раннее железо). 1990 (обидві – Київ).