Оточення

ОТО́ЧЕННЯ  — ізоляція частини військ (сил) від основного угруповання против­ника з метою її знищення або полонення. Реалізують шляхом охоплення флангів противника з наступом за напрямками, що сходяться, і виходу в його тил. О. військ (сил) може виникати: у ході оборон. операції, у результаті глибокого прориву (просування) удар. угруповання військ противника на флангах оборон. угруповання своїх військ або в смугах дій сусідів, а також після десантування повітр. або висадки мор. десантів у їхньому тилу; в ході наступал. (контрнаступал.) операції (бойових дій), коли під час глибокого вклинення угруповання своїх військ в оборону противника воно було відрізане від гол. угруповання військ у результаті проведення противником контрудару та створення внутр. і зовн. фронтів О. Осн. завдання оточеного угруповання військ: недопущення звуження кола О., вклинення військ противника в оборону оточеного угруповання своїх військ, його розчленування та розгрому по частинах; розгром угруповань військ противника, що вклинилися (прорвалися) в оборону, шляхом проведення контратак, знищення його повітр. десантів. Гол. завданнями угруповання військ під час виходу з О. є розгром угруповання військ противника на напрямку прориву фронту О. та створення проходу в ньому; виведення (вихід) військ з О. та з’єднання зі своїми військами, що наступають назустріч, або оволодіння важливими р-нами, що надалі можуть бути вигідними для їхнього виведення (виходу) з О. Війська, що потрапили в О., своїми діями повинні скувати сили противника і бути готовими тривалий час вести бойові дії, утримувати зайняті рубежі та р-ни. На фронті О. у найкоротший строк створюють кругову оборону. За наявності сил і засобів, окрім зовн., доцільно організувати ще декілька рубежів оборони, а також окремі вузли оборони. Війська, що потрапили в О., об’єднують під єдиним командуванням, розподіляють за напрямками з урахуванням забезпечення оборони на найбільш загрозливих ділянках, створюють резерв для маневру на внутр. напрямках. Командування в О. негайно бере на облік усі наявні запаси боєприпасів, продовольства, пального, організовує роботу сил і засобів логіст. забезпечення. Дії оточених військ підтримують ударами авіації, ракет. військ, вогнем артилерії, забезпечують доставку ракет і боєприпасів, пального, продовольства та ін. запасів, у разі необхідності — підсилюють силами та засобами, перекинутими за допомогою авіації. Водночас готують заходи щодо їхнього деблокування. Вихід з О. здійснюють за рішенням командувача самост. проривом оточених військ чи завдаванням зустріч. ударів військ з р-ну О. і зовн. фронту. Зустрічні удари оточених військ і військ, що діють із зовн. фронту, узгоджують за часом, напрямком дій і рубежами. Прорив доцільно проводити у нічний час або в умовах обмеженої видимості. У першу чергу із О. виходить перший ешелон, потім — сили та засоби спец. військ, логіст. і мед. забезпечення, ракетні війська і артилерія, війська ППО, другий ешелон, резерви, ар’єр­гарди і, в останню чергу, — війська, що прикривають фланги у коридорі прориву. Після виходу з О. війська, залежно від їхнього стану, можуть використовувати для оборони або відвести у тил для відновлення боєздатності. Евакуацію місц. насел., цінного майна і запасів здійснюють відповідно до вказівок старшого штабу, за планом командувача, для чого завчасно виділяють необхідні сили і засоби. Для цього залучають автомоб. і залізнич. транс­порт, бойові кораблі, транспортні судна, транспортні літаки та вертольоти. Для прикриття посадки і завантаження виділяють сильні ар’єргарди.

В усі часи воєначальники прагнули оточити війська противника і, таким чином, завдати їм поразки. Класич. прикладом є битва при Каннах 216 р. до н. е., у якій карфаген. полководець Ганнібал оточив і розгромив більшу за чисельністю римську армію. 1024 у битві побл. Листвена дружина черніг. князя Мстислава Володимировича оточила з флангів і перемогла найманців-варягів великого князя київського Ярослава Мудрого. Під час 2-ї світової вій­ни операції з О. проводили або намагалися проводити усі сторони. Найбільшим в історії воєн є О. у серпні–вересні 1941 нім. вермахтом військ Пд.-Зх. фронту Червоної армії побл. Києва (див. Прикордонна битва 1941, Київська оборонна операція), а також військ Пд.-Зх. і частини Пд. фронту в травні 1942 побл. Харкова (див. Харківська битва 1942). У свою чергу рад. армія провела низку успішних операцій з О. нім. військ, серед яких — Сталінгр. битва 1942–43, Корсунь-Шевченківська операція.

Завантажити статтю