Оточенці
Визначення і загальна характеристика
«ОТО́ЧЕНЦІ» — специфічне поняття першого періоду німецько-радянської війни 1941–45 для визначення груп і окремих військовослужбовців, які потрапили в оточення німецьких військ («котли») та були ізольовані від решти радянських військ. Найбільші «котли» виникли в Білорусі (західний фронт), Україні (уманське, київське і харківське оточення), РФ (побл. м. Вязьма). Військовослужбовці, які потрапили в оточення, намагалися пробитися до лінії фронту та вийти у розташування рад. військ. Більшість із них опинилася у полоні, частина залишилася на окупованих територіях у легальному чи напівлегальному становищі та поповнила лави партизанів чи допоміжних формувань німецької армії і поліції. Після приходу радянської армії у визволені райони до неї повторно було мобілізовано 939,7 тис. осіб колишніх оточенців. Всі вони мали пройти перевірку, яку впродовж 1–2 місяців здійснювали органи «Смершу» (військової контррозвідки). Порядок організації та проходження перевірки регламентовано постановами Державного комітету оборони СРСР від 27 грудня 1941 та РНК СРСР від 24 січня 1944. Згідно з цими постановами військовослужбовців, які були у полоні або оточенні, через збірно-пересильні пункти надсилали до спецтаборів НКВС СРСР (див. Перевірочно-фільтраційні табори НКВС СРСР) на перевірку (загалом організовано 29 таких таборів), звідти передавали до військкоматів для відправлення до армії або, частково, — на роботу в промисловість. Упродовж війни порядок проходження перевірки змінювався. Так, відповідно до постанови Державного комітету оборони СРСР від 4 листопада 1944 звільнених з полону військовополонених і цивільних осіб призовного віку направляли до запасних частин радянської армії, оминаючи спецтабори, до яких відтоді направляли тільки осіб, підозрюваних у зрадницькій діяльності.
Літ.: Дембицкий Н. П. Судьба пленных // Война и общество, 1941–45. Кн. 2. Москва, 2004; Великая Отечественная без грифа секретности: Книга потерь. Москва, 2009; Пастушенко Т. В. Військовий полон на території райхскомісаріату Україна за матеріалами звітів командувача Вермахту в Україні 1941–1942 рр. // Сторінки воєн. історії України: Зб. наук. статей. К., 2017. Вип. 19.
М. В. Коваль, Т. В. Пастушенко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
