Оутс Джойс-Керол

О́УТС Джойс-Керол (Oates Joyce Carol; 16. 06. 1938, м. Локпорт, шт. Нью-Йорк, США) — американська письмен­ниця. Член Амер. АМ та літ-ри (1978). Закін. Сиракʼюс. університет (шт. Нью-Йорк, 1960), здобула ступ. магістра гуманітар. наук у Вісконсин. університеті (м. Медісон, США, 1961). Учителювала; викладала у Детройт. (шт. Мічиґан, США, 1962–68) та Віндзор. (Канада, 1968–78) університетах; від 1978 — проф. гуманітар. факультету Прінстон. університету (шт. Нью-Джерсі, США), в якому читає лекції із роз­витку письмен­ниц. майстерності. О. — одна з провід. амер. прозаїків сучасності. Її твор. спадок нині вражає як кількіс. обсягом, так й жанр.-темат. роз­маї­т­тям: понад 50 романів, бл. 25-ти збірок оповідань, 8 поет. збірок, 10 пʼєс, понад 10 збірок літ.-крит. праць та докум. книг.

Над­звичайна творча активність О. зрештою стала й однією з усталених її характеристик в амер. літ. критиці, що називає її «синонімом творчої продуктивності». Літ. діяльність роз­почала у 14-річ. віці, коли батьки подарували їй друкар. машинку. Під час навч. вона не­змін­но готувала матеріали для шкіл. газет, а в 19 р. здобула пере­могу в конкурсі «Найкраще оповідан­ня коледжу». В період навч. в університеті О. написала 17 оповідань та 4 незакінч. романи, які так і не наважилася подати до друку. Перший опубл. твір — зб. оповідань «By the North Gate» («Біля пів­нічної брами», 1963), згодом побачив світ її перший роман — «With Shuddering Fall» («Приголомшені при падін­ні», 1964). Літ. ви­зна­н­ня О. отримала після публікації 2-ї зб. оповідань «Cosmopolitanʼs Winds of Love» («У змітаючому потоці», 1966). Вже перші художні спроби О. засвідчили творчу приналежність письмен­ниці до методів літ-ри екзистенціалізму з його темат. акцентуацією про­блематики від­чуженості, самотності людини у світі, який є для неї ворожим і нес­прийнятним. Гол. вектор темат. письмен­ниц. уподобань — гострі психол. колізії, що характеризують стосунки між її персонажами та умовами їхнього сусп. оточе­н­ня. Важливе місце в темат. діапазоні прози О. за­ймають про­блеми фемінізму — вихова­н­ня і доросліша­н­ня жінки, її стосунки з чоловіками, обмеженість її людських прав у сучас. су­спільстві. Серед ін. по­стій. тем — про­блематика духов. пошуків амер. молоді, їхнього протесту проти морал.-етич. догм, встановлених старшими поколі­н­нями, расові протиріч­чя, сексуал. наси­л­ля та злочин­ність. Під­креслена акцентуація про­блем злочинства і насильства у романах О., від­значена літ. критикою, навіть спонукала письмен­ницю 1990 у від­повідь на запита­н­ня «Чому у Ваших творах стільки жорстокості?» написати есе, ключовою тезою якого стала назва одного з її романів — «Because It Is Bitter, and Be­cause It Is My Heart» («Тому що це — гірко, тому що це — моя душа», 1990). Цей темат. вектор простежується у низці романів О., написаних упродовж 1960–70-х рр., — «A Garden of Earthly Delights» («Сад радощів земних», 1967), «Expensi­ve people» («Шикарні люди», 1968), «Them» («Їхні життя», 1969), «Won­derland» («Країна чудес», 1971), «Do With Me What You Will» («Роби зі мною, що хочеш», 1973), «The Assassins» («Убивці», 1975) та ін., а також зб. новел «The Wheel of Love» («Колесо коха­н­ня», 1970), «Marriages and Infidelities» («Шлюби та зради», 1972), що були особливо популярними, «The Hungry Ghosts» («Голодні привиди», 1974). Екзистенціаліст. темат. лінія прози О. продовжена і в її романах 1980–2000-х рр. Темат. новаціями цього періоду став, крім традиц. уподобань, її під­креслений інтерес до літ-ри готики та жахів: «Bellefleur» («Бельфлер»), «A Bloodsmoor Romance» («Любовна історія в Бладсмурі»; обидва — 1982), «Mysteries of Winterthurn» («Таємниці Уїнтертона», 1984), «Marya: а Life» («Марія: історія життя», 1986), «Blonde» («Білявка», 2000), «Iʼll Take You There» («Я заберу тебе з собою», 2002), «The Falls» («Водо­спад», 2004) та ін. Сама письмен­ниця наголошує на тому, що зна­йомство з її творчістю варто починати з кн. «Them» («Їхні життя», 1969) або роману «Blonde» («Білявка», 2000; усі — Нью-Йорк), однак додає, що «могла б за­просто змінити кількість назв». Творчі здобутки О. від­значені числен. нагородами та почес. зва­н­нями: Нац. книжк. премія (1970), премії ім. О. Генрі (1967, 1973), Б. Стокера (1996, 2013), Нац. гуманітарна медаль (2010), премія Н. Мейлера (2012; усі — США) тощо. Окремі твори О. українською мовою пере­клали В. Батюк, М. Венгренівська, Т. Кінько, О. Лєнік, О. Тараненко, М. Тупайло.

Завантажити статтю