Охорона державного кордону

ОХОРО́НА ДЕРЖА́ВНОГО КОРДО́НУ — здійсне­н­ня прикордон­ним ві­домством держави на суші, морі, річках, озерах та інших водо­ймах, а її збройними силами — у повітряному та під­водному просторі від­повід­но до на­даних їм повноважень заходів з метою забезпече­н­ня недоторкан­ності державного кордону, нед­опуще­н­ня протиправного його проходже­н­ня, забезпече­н­ня дотрима­н­ня фізичними та юридичними особами режиму державного кордону, прикордон­ного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон. Прикордон­ні заходи є важливою складовою системи заходів без­пеки, що здійснюють у рамках єдиної держ. політики без­пеки від­повід­но до за­гроз жит­тєво важливим інте­ре­сам особистості, су­спільства та держави. О. д. к. України на суші, морі, річках, озерах та ін. водо­ймах здійснює Держ. прикордон­на служба України (ДПСУ), у повітр. і під­вод. просторі в межах територіал. моря — ЗС України. ДПСУ в рамках встановлених законодавством повноважень координує роботу держ. органів, що здійснюють різні види контролю при пере­тині держ. кордону України або беруть участь у забезпечен­ні режиму держ. кордону, прикордон. режиму й режиму в пунктах пропуску через держ. кордон України. Діяльність ДПСУ і ЗС України під час викона­н­ня зав­дань із О. д. к. України врегульована Законами України «Про державний кордон України», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України» (усі — 1991), «Про Державну прикордон­ну службу України» (2003), ін. нормативно-правовими актами та між­нар. договорами, згоду на обовʼязко­вість яких надала ВР України.

Пита­н­нями О. д. к. почали опікуватися ще в Стародав. Єгипті. Так, у 20 ст. до н. е. фараон Аменемхет I спорудив фортецю «Стіни князя» та низку малих фортів із по­стій. гарнізонами на Пн. Сх. своєї держави для захисту земель у дельті р. Ніл від набігів азій. племен з тер. Сирії та Палестини, у 19 ст. до н. е. фараон Сенусерт III створив спец. формува­н­ня для охорони кордону. Єгипет. прикордон­ники несли варту на стінах і вежах фортець та фортів, патрулювали прикордон­ні дороги, від­бивали набіги невеликих орд кочовиків тощо. Водночас із охорон. й оборон. функціями у фортецях вони здійснювали й прикордон. контроль. Вирішуючи про­блему охорони держ. кордону від кочових племен гунів, перший імператор імперії Цінь — Цінь Ші Хуанді (246–210 рр.) роз­почав будівництво Великої китай. стіни (найбільша з ві­домих у світ. історії прикордон. споруд). Донині збереглися залишки інфра­структури, що захищала кордони Риму, серед них — укріпле­н­ня Верх­ньогерман.-ретій. лімесу (оборон­ні споруди протяжністю 550 км). У Візантії в роки правлі­н­ня імператора Юстиніана І (527–565 рр.) уздовж кордону споруджено дві, а у деяких місцях і три рівнобіжні лінії прикордон. фортець, по­єд­наних довгими лініями валів, а також мережу спо­стереж. веж (при на­ближен­ні ворога з них подавали світлові чи димові сигнали). Вартових кордонів називали акритами, вони по­стійно пере­бували в бо­йовій готовності, спо­стерігаючи за ворогом і від­биваючи його напади, вели роз­відку в ближніх р-нах суміж. тер., практикували засідки тощо. Службу акрита вважали дуже почесною, зокрема один із імператорів Мануїл Комнин (12 ст.) пишався своїм прі­звиськом «Новий акрит». На укр. землях систему О. д. к. почав роз­будовувати в 988 великий князь київський Володимир Святославич. У результаті проведених ним реформ створ. потужну прикордон­ну ін­фра­­структуру та прикордон­ну службу. Від поч. 16 ст. укр. козацтво залучали до охорони кордонів Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Рос. імперії, кордонів нац. держ. утворень: Війська Запорозького, Геть­манщини, Запороз. Січі, Слобід. України. О. д. к. УНР та Української Держави в 1918–20 забезпечував Окремий корпус кордон­ної охорони (формува­н­ня роз­почато в березні 1918). Корпус мав складатися з упр. і 9-ти бригад, однак у звʼязку з по­стій. зміною політ. об­становки та бо­йовими діями остаточно його сформувати й організувати службу з охорони кордонів так і не вдалося.

Із від­новле­н­ням незалежності України вже 30 серпня 1991 оприлюднено Указ Президії ВР України «Про під­порядкува­н­ня Україні прикордон­них військ, що дис­локуються на її території», за яким пере­ведено «у ві­да­н­ня України всі дис­локовані на території республіки військові частини прикордон­них військ СРСР та їх органи управлі­н­ня з озброє­н­ням і матеріально-технічною базою», а 4 листопада прийняті Закони України «Про державний кордон України» і «Про Прикордон­ні війська України», в яких чітко ви­значено поня­т­тя держ. кордону та заходи з його охорони, зав­да­н­ня і принципи діяльності Прикордон. військ України. Від 2003 О. д. к. здійснює ДПСУ, що виконує зав­да­н­ня із забезпече­н­ня недоторкан­ності держ. кордону та охорони суверен. прав України в її мор. екон. зоні. До органів О. д. к. ДПСУ належать прикордон­ні загони, окремі конт­рольно-пропускні пункти, авіац. частини. Від­діл прикордон. служби є осн. під­роз­ділом прикордон. загону (прикордон. комендатури) і при­знач. для без­посеред. охорони та захисту певної ділянки держ. кордону, здійсне­н­ня прикордон. контролю й пропуску через держ. кордон України та до тимчасово окупов. тер. і з неї осіб, транс­порт. засобів, вантажів, забезпече­н­ня дотрима­н­ня режиму держ. кордону України, прикордон. режиму та режиму в пунктах пропуску через держ. кордон України (пунктах контролю, контрол. пунктах вʼ­їзду–ви­їзду), а також ін. повноважень, перед­бачених законодавством України. Несе­н­ня прикордон. служби включає й проведе­н­ня контрол., патрул., режим. та спец. заходів із пошуку правопорушників. О. д. к. на морі, річках, озерах та ін. водо­ймах забезпечує Мор. охорона ДПСУ. Активну участь в О. д. к. України беруть і громад. формува­н­ня з охорони громад. порядку та держ. кордону. Див. також Кордони державні України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю