Охорона державного кордону

Визначення і загальна характеристика

ОХОРО́НА ДЕРЖА́ВНОГО КОРДО́НУ  — здійснення прикордонним відомством держави на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а її збройними силами — у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону, недопущення протиправного його проходження, забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами режиму державного кордону, прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон. Прикордонні заходи є важливою складовою системи заходів безпеки, що здійснюють у рамках єдиної держ. політики безпеки відповідно до загроз життєво важливим інте­ре­сам особистості, суспільства та держави. О. д. к. України на суші, морі, річках, озерах та ін. водоймах здійснює Держ. прикордонна служба України (ДПСУ), у повітр. і підвод. просторі в межах територіал. моря — ЗС України. ДПСУ в рамках встановлених законодавством повноважень координує роботу держ. органів, що здійснюють різні види контролю при перетині держ. кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму держ. кордону, прикордон. режиму й режиму в пунктах пропуску через держ. кордон України. Діяльність ДПСУ і ЗС України під час виконання завдань із О. д. к. України врегульована Законами України «Про державний кордон України», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України» (усі — 1991), «Про Державну прикордонну службу України» (2003), ін. нормативно-правовими актами та міжнар. договорами, згоду на обов’язко­вість яких надала ВР України.

Питаннями О. д. к. почали опікуватися ще в Стародав. Єгипті. Так, у 20 ст. до н. е. фараон Аменемхет I спорудив фортецю «Стіни князя» та низку малих фортів із постій. гарнізонами на Пн. Сх. своєї держави для захисту земель у дельті р. Ніл від набігів азій. племен з тер. Сирії та Палестини, у 19 ст. до н. е. фараон Сенусерт III створив спец. формування для охорони кордону. Єгипет. прикордонники несли варту на стінах і вежах фортець та фортів, патрулювали прикордонні дороги, відбивали набіги невеликих орд кочовиків тощо. Водночас із охорон. й оборон. функціями у фортецях вони здійснювали й прикордон. контроль. Вирішуючи проблему охорони держ. кордону від кочових племен гунів, перший імператор імперії Цінь — Цінь Ші Хуанді (246–210 рр.) розпочав будівництво Великої китай. стіни (найбільша з відомих у світ. історії прикордон. споруд). Донині збереглися залишки інфраструктури, що захищала кордони Риму, серед них — укріплення Верхньогерман.-ретій. лімесу (оборонні споруди протяжністю 550 км). У Візантії в роки правління імператора Юстиніана І (527–565 рр.) уздовж кордону споруджено дві, а у деяких місцях і три рівнобіжні лінії прикордон. фортець, поєднаних довгими лініями валів, а також мережу спостереж. веж (при наближенні ворога з них подавали світлові чи димові сигнали). Вартових кордонів називали акритами, вони постійно перебували в бойовій готовності, спостерігаючи за ворогом і відбиваючи його напади, вели розвідку в ближніх р-нах суміж. тер., практикували засідки тощо. Службу акрита вважали дуже почесною, зокрема один із імператорів Мануїл Комнин (12 ст.) пишався своїм прізвиськом «Новий акрит». На укр. землях систему О. д. к. почав розбудовувати в 988 великий князь київський Володимир Святославич. У результаті проведених ним реформ створ. потужну прикордонну ін­фра­структуру та прикордонну службу. Від поч. 16 ст. укр. козацтво залучали до охорони кордонів Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Рос. імперії, кордонів нац. держ. утворень: Війська Запорозького, Гетьманщини, Запороз. Січі, Слобід. України. О. д. к. УНР та Української Держави в 1918–20 забезпечував Окремий корпус кордонної охорони (формування розпочато в березні 1918). Корпус мав складатися з упр. і 9-ти бригад, однак у зв’язку з постій. зміною політ. обстановки та бойовими діями остаточно його сформувати й організувати службу з охорони кордонів так і не вдалося.

Із відновленням незалежності України вже 30 серпня 1991 оприлюднено Указ Президії ВР України «Про підпорядкування Україні прикордонних військ, що дислокуються на її території», за яким переведено «у відання України всі дислоковані на території республіки військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою», а 4 листопада прийняті Закони України «Про державний кордон України» і «Про Прикордонні війська України», в яких чітко визначено поняття держ. кордону та заходи з його охорони, завдання і принципи діяльності Прикордон. військ України. Від 2003 О. д. к. здійснює ДПСУ, що виконує завдання із забезпечення недоторканності держ. кордону та охорони суверен. прав України в її мор. екон. зоні. До органів О. д. к. ДПСУ належать прикордонні загони, окремі конт­рольно-пропускні пункти, авіац. частини. Відділ прикордон. служби є осн. підрозділом прикордон. загону (прикордон. комендатури) і признач. для безпосеред. охорони та захисту певної ділянки держ. кордону, здійснення прикордон. контролю й пропуску через держ. кордон України та до тимчасово окупов. тер. і з неї осіб, транспорт. засобів, вантажів, забезпечення дотримання режиму держ. кордону України, прикордон. режиму та режиму в пунктах пропуску через держ. кордон України (пунктах контролю, контрол. пунктах в’їзду–виїзду), а також ін. повноважень, передбачених законодавством України. Несення прикордон. служби включає й проведення контрол., патрул., режим. та спец. заходів із пошуку правопорушників. О. д. к. на морі, річках, озерах та ін. водоймах забезпечує Мор. охорона ДПСУ. Активну участь в О. д. к. України беруть і громад. формування з охорони громад. порядку та держ. кордону. Див. також Кордони державні України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю