Офтальмологія

ОФТАЛЬМОЛО́ГІЯ (від грец. όφθαλμός — око та …логія) — галузь медицини, що ви­вчає фізіологію і патологію органа зору. Перші згадки про очні хвороби зу­стрічаються у зводі законів царя Хам­мурапі (Вавилон, 18 ст. до н. е.) та папірусах Стародав. Єгипту (17–15 ст. до н. е.). У санскрит. текс­тах Стародав. Індії, датов. 4–3 ст. до н. е., викладено вче­н­ня лікарів Сушрути й Чараки про хвороби очей, причинами яких вважали зміни соків тіла (жовч, слиз і кров), що проникали в очі. Ви­вче­н­ням і лікува­н­ням очної патології за­ймалися також китай. вчені. Давньогрец. лікар Гіп­пократ (5–4 ст. до н. е.) у своїх працях роз­різняв бл. 20-ти захворювань очей. Давньорим. вчений Корнелій Цельс встановив існува­н­ня райдуж. оболонки, циліар. тіла, перед. і задньої камер ока; роз­межував сліпоту незворотну (викликану глаукомою) і зворотну (спричинену катарактою); удосконалив методику усуне­н­ня катаракти, яку за­стосовували аж до середини 17 ст. Араб. лікарям вдалося систематизувати зна­н­ня стародав. цивілізацій. Ібн-Аль-Хайсам написав фундам. книгу про оптику, що сприяла вина­йден­ню окулярів і формуван­ню сучас. теорії зору. Праця Авіцен­ни «Канон лікарської медицини» була базовим посібником із очних хвороб понад 500 р. У 17 ст. знач. внесок у роз­виток О. зробив нім. астроном Й. Кеплер, описавши кришталик як оптичну лінзу ока. 1705 франц. лікар П. Бріс­со довів, що катаракта — помутні­н­ня кришталика. Згодом його спів­вітчизник Ж. Давієль роз­робив техніку її видале­н­ня. Ви­вчен­ню захворювань ока сприяло вина­йде­н­ня нім. вченим Г. Гельм­гольцем спец. очного дзеркала — офтальмо­скопа. Як окрема галузь медицини О. сформувалася лише в 19 ст., цьому сприяло створе­н­ня спец. лікув. закладів (перші лікарні від­крито 1805 в Лондоні та Москві, 1806 — у С.-Пе­тербурзі) й окремих каф. очних хвороб в університетах (у Відні, С.-Пе­тербурзі). Становле­н­ня клін. О. повʼязане з діяльністю нім. лікаря А. Ґрефе, який 1854 засн. офтальмол. ж. «Archiv für Ophtal­mo­logie», що став одним із кращих період. ви­дань з О. (нині видають як «Graefeʼs Archive for Cli­nical and Experimental Ophthal­mology»). Також із його ініціативи 1863 організовано перше в світі обʼ­єдн. офтальмологів — Гайдельбер. офтальмол. товариство. В А. Ґрефе стажувалися багато іноз. лікарів, зокрема укр. вчені Л. Гіршман, М. Мандельштам.

В Україні сформувалися харків., київ. й одес. офтальмол. школи. Першу каф. офтальмології засн. 1868 на мед. факультеті Харків. університету (зав. — Л. Гіpшман). При ній 1872 організовано першу очну клініку на 10 ліжок. 1908 у Харкові спеціально для Л. Гіршмана від­крито міську очну лікарню, яку офіційно на­звано його імʼям. 1930 внаслідок її реорганізації створ. Укp. НДІ очних хвороб (діяв до 1965; нейроофтальмол. й офтальмо-ендокринол. центр для всього СРСР). Його першим дир. став Ю. Рабкін — фахівець у галузі кольорового зору, автор поліхроматич. таблиць для дослідж. кольоровід­чу­т­тя. В Ін­ституті роз­робляли про­блеми тpахоми та її наслідків, тpавматизму оpгана зоpу, глаукоми, фізіол. оптики. Під керівництвом I. Меркулова (дир. від 1946) провід. наук. темою стала нейроофтальмологія. З харків. офтальмол. школою повʼязана діяльність О. Самойлова, А. Дашевсь­кого, O. Новохатського, Л. Мірошнико­вої, B. Чередниченка, M. Пень­кова, П. Без­дітко, Ю. Дьоміна, І. A. Соболевої, O. Недзвецької, M. Панченка. Нині в Харкові каф. офтальмології діють у Мед. університеті (зав. — П. Без­дітко) та Мед. академії післядиплом. освіти (зав. — І. Соболева).

Становле­н­ня О. в Києві повʼяза­не з діяльністю В. Караваєва, який удосконалив одну з осн. очних операцій — екс­тракцію катаракти. Завдяки йому в Університеті св. Володимира організовано каф. очних хвороб (1869) та клініку (1870; мала амбулаторію та стаціонар на 10 ліжок), які очолив О. Іванов — основоположник патол. анатомії в О. Його наук. праці присвячені мікро­скоп. анатомії тканин ока. 1881–1903 каф. очолював А. Ходін, який став засн. київ. офтальмол. школи. Він 1884 в Києві почав видавати перший в Рос. імперії оф­тальмол. ж. «Вестник офтальмологии», який нині друкують у Мос­кві. A. Ходін уклав також перший вітчизн. посібник «Практическая офтальмология» (С.-Пе­тербург, 1879), що неодноразово пере­видавали. У різний час каф. очолювали ві­домі офтальмологи О. Шимановський (вперше у світі здійснив операцію з пере­садки перед. від­ділу ока), M. Левитський, B. Архангельський, П. Плітас, T. Шлопак, Г. Жабоєдов, О. Вітовська, від 2019 — Д. Жабоєдов. У Нац. університеті охорони здоровʼя України (Київ) каф. офтальмології діє від 1923 (нині зав. — С. Риков), на ній свого часу працювали M. Левитський, А. Васютинський, Б. Глезер, Ю. Кондратенко, Ф. Юзефова, В. Шевальов, M. Сергієнко. Актив. роз­виток О. в Одесі роз­почався після від­кри­т­тя 1903 каф. очних хвороб на мед. факультеті Новорос. університету (1920 факультет реорганізовано в Одес. мед. академію, 1921 — в ін­ститут, від 1994 — університет). Її першим зав. став С. Головін. Осн. напрям його наук. дослідж. — оперативна О. Одним із учнів С. Головіна був вчений зі світ. імʼям В. Філатов, який очолював каф. 1911–56. Він за­пропонував новий метод пластич. хірургії за допомогою круглого стебла, утвореного зі шкіри та під­шкір. жирової клітковини, що від­крив нову еру в роз­витку пластич. і рекон­структив. хірургії. Роз­робив технологію пере­садки рогової оболонки (1950 номінов. на Нобел. премію). Також серед його досягнень — тканин­на терапія, що нині широко за­стосовується в мед. практиці. Каф. очних хвороб також очолювали С. Кальфа, H. Шибінська, I. Черкасов, Г. Венгер. Від 2011 завідувач кафедри офтальмології Одес. мед. університету — Л. Венгер. 1936 в Одесі з ініціативи В. Філатова (дир. до 1956) засн. Ін­ститут екс­перим. офтальмологiї (нині Очних хвороб і тканин­ної терапії Ін­ститут ім. В. Філатова НАМНУ), що став гол. закладом із на­да­н­ня оф­тальмол. допомоги насел. України та одним із провід. наук. центрів у Європі. Тривалий час Ін­ститут очолювала Н. Пучківська, яка роз­робила техніку операцій різних видів пере­садки рогівки, нові методи хірург. лікува­н­ня ускладнених більм, опіків очей та їх наслідків. I. Логай (дир. 1985–2003) ви­вчав пита­н­ня офтальмотравматології, транс­плантації рогівки, профес. захворювань органа зору тощо. Від 2004 Ін­ститут очолює Н. Пасєчнікова, осн. напрям її наук. діяльності — роз­робле­н­ня лазер. методів лікува­н­ня патології очного дна.

Нині діє Офтальмологів України Товариство (від 1938). Пита­н­ня О. висвітлюють «Офтальмологічний жуpнал» (від 1946) та ж. «Оф­тальмологія» (від 2015).

Зір — один із осн. аналізаторів, за допомогою якого отримується більшість інформації про зовн. властивості предметів та їх роз­ташува­н­ня в просторі. За Між­нар. класифікацією хвороб 10-го пере­гляду роз­різняють можливі стани функціонува­н­ня зорового аналізатора: норм. зір, помірне поруше­н­ня зору, тяжке поруше­н­ня зору, сліпота. За даними ВООЗ, у всьому світі принаймні 2,2 млрд людей мають певні поруше­н­ня зору або сліпоту, з них 1 млрд страждає на поруше­н­ня, які можна було попередити або уникнути. Серед осн. причин порушень зорових функцій — аномалії ре­фракції, катаракта, глаукома. Нині існують високоефективні методи зміцне­н­ня здоровʼя, профілактики, лікува­н­ня та реабілітації захворювань очей. Протягом остан. років глобал. узгоджені дії щодо боротьби із захворюва­н­нями очей та поруше­н­нями зору, а також наук.-тех. досягне­н­ня сприяють про­гресу в подолан­ні цієї про­блеми.

Завантажити статтю