Офтальмологія

ОФТАЛЬМОЛО́ГІЯ (від грец. όφθαλμός — око та …логія) — галузь медицини, що вивчає фізіологію і патологію органа зору. Перші згадки про очні хвороби зустрічаються у зводі законів царя Хаммурапі (Вавилон, 18 ст. до н. е.) та папірусах Стародав. Єгипту (17–15 ст. до н. е.). У санскрит. текстах Стародав. Індії, датов. 4–3 ст. до н. е., викладено вчення лікарів Сушрути й Чараки про хвороби очей, причинами яких вважали зміни соків тіла (жовч, слиз і кров), що проникали в очі. Вивченням і лікуванням очної патології займалися також китай. вчені. Давньогрец. лікар Гіппократ (5–4 ст. до н. е.) у своїх працях розрізняв бл. 20-ти захворювань очей. Давньорим. вчений Корнелій Цельс встановив існування райдуж. оболонки, циліар. тіла, перед. і задньої камер ока; розмежував сліпоту незворотну (викликану глаукомою) і зворотну (спричинену катарактою); удосконалив методику усунення катаракти, яку застосовували аж до середини 17 ст. Араб. лікарям вдалося систематизувати знання стародав. цивілізацій. Ібн-Аль-Хайсам написав фундам. книгу про оптику, що сприяла винайденню окулярів і формуванню сучас. теорії зору. Праця Авіценни «Канон лікарської медицини» була базовим посібником із очних хвороб понад 500 р. У 17 ст. знач. внесок у розвиток О. зробив нім. астроном Й. Кеплер, описавши кришталик як оптичну лінзу ока. 1705 франц. лікар П. Бріссо довів, що катаракта — помутніння кришталика. Згодом його співвітчизник Ж. Давієль розробив техніку її видалення. Вивченню захворювань ока сприяло винайдення нім. вченим Г. Гельм­гольцем спец. очного дзеркала — офтальмоскопа. Як окрема галузь медицини О. сформувалася лише в 19 ст., цьому сприяло створення спец. лікув. закладів (перші лікарні відкрито 1805 в Лондоні та Москві, 1806 — у С.-Пе­тербурзі) й окремих каф. очних хвороб в університетах (у Відні, С.-Пе­тербурзі). Становлення клін. О. пов’язане з діяльністю нім. лікаря А. Ґрефе, який 1854 засн. офтальмол. ж. «Archiv für Ophtal­mo­logie», що став одним із кращих період. видань з О. (нині видають як «Graefe’s Archive for Cli­nical and Experimental Ophthal­mology»). Також із його ініціативи 1863 організовано перше в світі об’єдн. офтальмологів — Гайдельбер. офтальмол. товариство. В А. Ґрефе стажувалися багато іноз. лікарів, зокрема укр. вчені Л. Гіршман, М. Мандельштам.

В Україні сформувалися харків., київ. й одес. офтальмол. школи. Першу каф. офтальмології засн. 1868 на мед. факультеті Харків. університету (зав. — Л. Гіpшман). При ній 1872 організовано першу очну клініку на 10 ліжок. 1908 у Харкові спеціально для Л. Гіршмана відкрито міську очну лікарню, яку офіційно названо його ім’ям. 1930 внаслідок її реорганізації створ. Укp. НДІ очних хвороб (діяв до 1965; нейроофтальмол. й офтальмо-ендокринол. центр для всього СРСР). Його першим дир. став Ю. Рабкін — фахівець у галузі кольорового зору, автор поліхроматич. таблиць для дослідж. кольоровідчуття. В Інституті розробляли проблеми тpахоми та її наслідків, тpавматизму оpгана зоpу, глаукоми, фізіол. оптики. Під керівництвом I. Меркулова (дир. від 1946) провід. наук. темою стала нейроофтальмологія. З харків. офтальмол. школою пов’язана діяльність О. Самойлова, А. Дашевсь­кого, O. Новохатського, Л. Мірошнико­вої, B. Чередниченка, M. Пень­кова, П. Бездітко, Ю. Дьоміна, І. A. Соболевої, O. Недзвецької, M. Панченка. Нині в Харкові каф. офтальмології діють у Мед. університеті (зав. — П. Бездітко) та Мед. академії післядиплом. освіти (зав. — І. Соболева).

Становлення О. в Києві пов’яза­не з діяльністю В. Караваєва, який удосконалив одну з осн. очних операцій — екстракцію катаракти. Завдяки йому в Університеті св. Володимира організовано каф. очних хвороб (1869) та клініку (1870; мала амбулаторію та стаціонар на 10 ліжок), які очолив О. Іванов — основоположник патол. анатомії в О. Його наук. праці присвячені мікроскоп. анатомії тканин ока. 1881–1903 каф. очолював А. Ходін, який став засн. київ. офтальмол. школи. Він 1884 в Києві почав видавати перший в Рос. імперії оф­тальмол. ж. «Вестник офтальмологии», який нині друкують у Мос­кві. A. Ходін уклав також перший вітчизн. посібник «Практическая офтальмология» (С.-Пе­тербург, 1879), що неодноразово перевидавали. У різний час каф. очолювали відомі офтальмологи О. Шимановський (вперше у світі здійснив операцію з пересадки перед. відділу ока), M. Левитський, B. Архангельський, П. Плітас, T. Шлопак, Г. Жабоєдов, О. Вітовська, від 2019 — Д. Жабоєдов. У Нац. університеті охорони здоров’я України (Київ) каф. офтальмології діє від 1923 (нині зав. — С. Риков), на ній свого часу працювали M. Левитський, А. Васютинський, Б. Глезер, Ю. Кондратенко, Ф. Юзефова, В. Шевальов, M. Сергієнко. Актив. розвиток О. в Одесі розпочався після відкриття 1903 каф. очних хвороб на мед. факультеті Новорос. університету (1920 факультет реорганізовано в Одес. мед. академію, 1921 — в інститут, від 1994 — університет). Її першим зав. став С. Головін. Осн. напрям його наук. дослідж. — оперативна О. Одним із учнів С. Головіна був вчений зі світ. ім’ям В. Філатов, який очолював каф. 1911–56. Він запропонував новий метод пластич. хірургії за допомогою круглого стебла, утвореного зі шкіри та підшкір. жирової клітковини, що відкрив нову еру в розвитку пластич. і реконструктив. хірургії. Розробив технологію пересадки рогової оболонки (1950 номінов. на Нобел. премію). Також серед його досягнень — тканинна терапія, що нині широко застосовується в мед. практиці. Каф. очних хвороб також очолювали С. Кальфа, H. Шибінська, I. Черкасов, Г. Венгер. Від 2011 завідувач кафедри офтальмології Одес. мед. університету — Л. Венгер. 1936 в Одесі з ініціативи В. Філатова (дир. до 1956) засн. Інститут експерим. офтальмологiї (нині Очних хвороб і тканинної терапії Інститут ім. В. Філатова НАМНУ), що став гол. закладом із надання оф­тальмол. допомоги насел. України та одним із провід. наук. центрів у Європі. Тривалий час Інститут очолювала Н. Пучківська, яка розробила техніку операцій різних видів пересадки рогівки, нові методи хірург. лікування ускладнених більм, опіків очей та їх наслідків. I. Логай (дир. 1985–2003) вивчав питання офтальмотравматології, трансплантації рогівки, профес. захворювань органа зору тощо. Від 2004 Інститут очолює Н. Пасєчнікова, осн. напрям її наук. діяльності — розроблення лазер. методів лікування патології очного дна.

Нині діє Офтальмологів України Товариство (від 1938). Питання О. висвітлюють «Офтальмологічний жуpнал» (від 1946) та ж. «Оф­тальмологія» (від 2015).

Зір — один із осн. аналізаторів, за допомогою якого отримується більшість інформації про зовн. властивості предметів та їх розташування в просторі. За Міжнар. класифікацією хвороб 10-го перегляду розрізняють можливі стани функціонування зорового аналізатора: норм. зір, помірне порушення зору, тяжке порушення зору, сліпота. За даними ВООЗ, у всьому світі принаймні 2,2 млрд людей мають певні порушення зору або сліпоту, з них 1 млрд страждає на порушення, які можна було попередити або уникнути. Серед осн. причин порушень зорових функцій — аномалії ре­фракції, катаракта, глаукома. Нині існують високоефективні методи зміцнення здоров’я, профілактики, лікування та реабілітації захворювань очей. Протягом остан. років глобал. узгоджені дії щодо боротьби із захворюваннями очей та порушеннями зору, а також наук.-тех. досягнення сприяють прогресу в подоланні цієї проблеми.

Рекомендована література

1. Рыков С. А. Глаз как система. Структура. Функция. Взаимосвязь. К., 2000;
   Google Scholar Internet
2. Риков С. О., Варивончик Д. В., Кальченко А. М. Віхи історії офтальмології України. К., 2003;
   Google Scholar Internet
3. Безкоровайна І. М., Ряднова В. В., Воскресенська Л. К. Офтальмологія: Навч. посіб. П., 2012;
   Google Scholar Internet
4. Лекішвілі С. Е. Практична офтальмологія: Навч. посіб. С., 2015;
   Google Scholar Internet
5. Жабоєдов Г. Д., Скрипник Р. Л. та ін. Офтальмологія: Підруч. К., 2018.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю