Охременко Вадим Іванович

Визначення і загальна характеристика

ОХРЕ́МЕНКО Вадим Іванович (23. 03. 1900, Київ — 21. 11. 1940, там само) — письменник, сценарист. Чоловік Т. Волгіної, дід О. Охременко. Член СПУ (1934). Був постій. кор. г. «Комсомольская правда» (від 1925), «Правда» (від 1938). Почав друкуватися 1924, писав російською мовою. Перший знач. твір — повість «Цыбала» (1928), за якою М. Шпиковський зняв фільм «Шкурник» (1929, заборонений цензурою). Автор числен. новел, нарисів про героїчне служіння рад. батьківщині, про людей і новобудови України, насичених тонким гумором та любов’ю до природи: «Город энтузиас­тов» (1930), «Рассказ о Щорсе» (1934), «Каштаны» (1936), «На байдаках» (1937; усі — Київ). У сценар. доробку — фільми «Джальма» (1928, спів­авт., реж. А. Кордюм), «Свій хлопець» (реж. Л. Френкель), «Контакт» (реж. Є. Косухін; обидва — 1930), «Вогні Бессемера» (1931, реж. П. Коломойцев, Є. Косухін), «Висота № 5» (1932, реж. Ф. Лопатинський), «Мак цвіте» (реж. Ю. Мурин), «Щасливий фініш» (спів­авт., реж. П. Коломойцев; обидва — 1934), «Стожари» (1939, реж. І Кавалерідзе; усі — «Українфільм»). Приятелював з М. Рильським. Покінчив життя самогубством (за однією з версій — через примус свідчити проти М. Рильського).

Завантажити статтю