Остапенко Петро Пилипович
ОСТА́ПЕНКО Петро Пилипович (07. 07, за паспортом — 09. 07. 1922, с. Лозовики Сквир. пов. Київ. губ., нині у межах с. Миролюбівка Житомир. р-ну Житомир. обл. — 04. 08. 2010, Київ) — скульптор. Заслужений художник УРСР (1976). Член СХУ (1976). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Васильків. авіац.-тех. училище (Київ. обл.). Займався конструюванням авіац. двигунів. 1947 за рекомендацією художниці Є. Дмитрієвої став пом. скульпторів-монументалістів Ю. Білостоцького й Е. Фрідмана, у яких до 1952 навч. майстерності. Відтоді розпочав самост. творчу діяльність. Працював у галузі станк. і монум. скульптури. Брав участь у проектуванні пам’ятника І. Франку в Івано-Франківську (не пізніше 1987, арх. О. Стукалов), у твор. співпраці з Б. Рильським — у створенні Літ.-мемор. музею М. Рильського в Києві. Крім скульптур. мистецтва, займався живописом і фотографією.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — Т. Шевченку в м. Звенигородка Черкас. обл. (1964, відкрито 1982, співавт.; перший в Україні монумент поету, де його зображено в молоді роки), В. Чапаєву в м. Лубни Полтав. обл. (1966, співавт.), М. Рильському в Голосіїв. парку в Києві (2003); скульптурні портрети — М. Рильського (1956), К. Брюллова (1960–61), О. Шліхтера (1970), П. Чайковського (1978, Нац. муз. академія України ім. П. Чайковського, Київ), А. Міцкевича (1988, смт Гурзуф, АР Крим), І. Нечуя-Левицького (1989), Г. Сковороди (1990, НААНУ, Київ), В. Заремби (1994); погруддя Д. Менделєєва на ст. метро «Університет» у Києві (1960); надгробні пам’ятники на могилах — Л. Герасимчук (1960), З. Гайдай (1967), М. Рильського (1969, співавт.; усі — на Байковому кладовищі в Києві); мемор. дошки — М. Рильському на вул. Б. Хмельницького, № 14 (1965), О. Мурашку на вул. Мала Житомирська, № 14 (1966; не збережено), З. Гайдай на вул. Пушкінська, № 20 (1970; обидва — співавт.; усі — Київ).