Розмір шрифту

A

Островський Станіслав-Казимир

ОСТРО́ВСЬКИЙ Станіслав-Казимир (08. 05. 1879, Варшава — 13. 05. 1947, м. Нью-Йорк, США) — скульптор. Син скульптора К.-В. Островського (від 1880 після смерті батька його виховував у Львові дід Юзеф). 1894–95 вчився у львів. Худож.-пром. школі на від­діл. рисунків, моделюва­н­ня і декор. живопису, 1895–97 і 1899–1900 — у Краків. АМ (Польща) у А. Дауна і К. Лящки, 1898–99 — у Римі та Флоренції в майстерні А. Рівальто (мав стипендії від львів. магістрату та Край. виділу). У Львові в 1899 ви­ставив перші твори — погру­д­дя і порт­ретні плакетки своїх друзів, письмен­ників молодої генерації: Ю. Германа (1898), С. Баронча (обидва — гіпс), К. Пшерви-Тетмаєра (бронза; обидва — 1899). У 1900–01 працював у Варшаві, створюючи числен­ні порт­рети місц. художників і літераторів, серед яких — перший з порт­ретів нареченої Броніслави, вирізьбл. у досконалій техніці зі стилізацією в дусі італ. ренесансу (бронза). Від 1902 — знову у Львові. У цьому ж році організував першу персон. ви­ставку, де пред­ставив 13 погрудь і порт­рет. медаль­йонів (у тонов. під бронзу гіпсі), серед яких — твори у стилі сецесії: голови «Декадент» і «Іуда», порт­рет львів. журналіста З. Василевського. 1903 викладав скульптуру в приват. школі С. Батовського-Качора. З виконаних у цьому році робіт вирізняється порт­рет худож. критика А. Цибульського (на­стрій зосередженості втілено близькими до живопису засобами — по­ораною рефлексами світла поверх­нею й поліхромією гіпсу помаранчево-брунат. фарбами). Створені ним 1903–06 числен­ні порт­рети львів. письмен­ників, художників і вчених ви­значаються тонкою фіксацією різних псих. станів. О. надає пере­вагу при­йомам асиметрії та вертикалізму в композиції, прагне виразності контура, що створює ліній. силует, і водночас тяжіє до тектонічності цілого обʼєму. Вплив скульптур О. Родена в них по­єд­нувався з рисами сецесії та символізму, а також з елементами ран­нього екс­пресіонізму. У березні 1904 екс­понував погру­д­дя Г. Кунзека і Я. Антоневича-Болоза на львів. ви­ставці обʼ­єдн. «Група Чотирьох» (крім О., до неї входили І. Труш, Р. Братковський і З. Чвіклінський). Навесні 1905 низку порт­ретів продемонстрував у салоні Львів. товариства прихильників пласт. мистецтв у залі, оздобленому бучац. килимами, на тлі яких білі, чорні, зелені та бронзові маси скульптур здавалися абстракт. силуетами. Серед них — погру­д­дя «Зомлі­н­ня» (порт­рет дружини), мʼяко, з акцентува­н­ням контурів модельовані ін. гі­псові погру­д­дя жінок — Ю. Пеньковської, К. Загурської, скульпторки Р. Мондшейн (усі — 1905). Вертикалізм по­статей і композиц. скороче­н­ня, афектація руху, різкі за­глибле­н­ня й ви­ступи поверх­ні, ефекти світлотіні, різнокольор. поліхромія — ці художні при­йоми характеризували датовані 1904–05 погру­д­дя лікаря Е. Бернацького, гео­графа Е. Ромера, поетів Б. Длугошовського, Т. Міцінського і Я. Кас­провича, літератора Л. Ґермана. Оригінальністю композиції вирізнявся також порт­рет Ф. Шопена у бронз. рельєфі. 2-а персон. ви­ставка митця у Львові від­булася восени 1905 — на поч. 1906. Серед екс­понованих порт­ретів з гостро, часом гротескно виявленими люд. характерами видатне місце за­ймало тоноване чорно-зеленими фарбами погру­д­дя мист. критика та філософа С. Вомелі, що свідчило про пере­хід від сецесії до екс­пресіонізму. У цей період за­ймався також монум. пластикою. 1903–04 створив конкурс. проект фонтану Богородиці, що від­знач. 1-ю премією (постамент статуї мав форму плавно витягнутого догори обеліска, увінчаного стиліз. короною з лілій; у формі цієї квітки створено й вод. басейн), проте через «декадентський» сецесій. стиль не був реалізований. 1904 отримав під­тримку конкурс. проект О. — над­гробок на могилі історика польс. літ-ри П. Хмельовського (встановлено 1905 на Личаків. цвинтарі). Оригінальність твору — у контрастах форм, барв і фактур: суворий у своїй пірамід. формі постамент з порфірового теребовлян. каменю з гладкою поверх­нею та зігнута, лаконічно трактована широкими площинами, вирізьбл. з мʼякого білого пісковику фігура плакальниці, що лежить на ньому облич­чям вниз. Цей сеце­сійно-«роденівський» за стилістикою памʼятник нині по­страждав від часу: втрачено колорист. ефекти та деякі деталі — ім­пресіоністично виконаний бронз. порт­рет. медаль­йон та факел у руках плакальниці. Не зберігся й бронз. горельєф П. Хмельовського авторства О. (1906) в інтерʼєрі львів. костелу св. Миколая. 1906 скульптор пере­їхав до Мюнхена, а згодом до Парижа. Від 1913 працював у Варшаві над числен­ними станк. і монум. скульптурами (зокрема, памʼятник Неві­домому солдату, 1925). Для Львова митець виконав моделі памʼятників — королю Владиславу ІІ (1909–10) та Я. Кас­провичу (1930), що не були затверджені громад. спонсорами. Однак львів. модель памʼятника Владиславу ІІ реалізовано 1939 на Всесвіт. ви­ставці у Нью-Йорку. 1940 цей монумент встановлено в Центр. парку Нью-Йорка і урочисто від­крито 1945. Твори О. зберігаються у Львів. галереї мистецтв, колекціях Польщі та Франції.

Літ.: Бірюльов Ю. Львівська скульптура від ран­нього класицизму до авангардизму (середина XVIII — середина ХХ ст.). Л., 2015.

Ю. О. Бірюльов

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
скульптор
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
77457
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
43
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Островський Станіслав-Казимир / Ю. О. Бірюльов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-77457.

Ostrovskyi Stanislav-Kazymyr / Yu. O. Biriulov // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-77457.

Завантажити бібліографічний опис

Євтушенко
Людина  |  Том 9  |  2009
Євтюхіна
Людина  |  Том 9  |  2009
Г. О. Сидоренко
Єлуашвілі
Людина  |  Том 9  |  2009
С. Г. Крижевська
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору