Острога міста Державний історико-культурний заповідник

Визначення і загальна характеристика

ОСТРО́ГА МІ́СТА Державний історико-культурний заповід­ник 1909 інтелігенція м. Острог (нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) з ініціативи о. М. Тучемського заснувала Братство ім. князів Острозьких. Його гол. зав­да­н­ням було збереже­н­ня, ре­ставрація, ви­вче­н­ня і популяризація памʼяток старовини, зокрема ви­знач. памʼятки вітчизн. архітектури 14 ст. — Вежі Мурованої Остроз. замку. Її від­будову здійснено 1913–14 на нар. пожертви та, частково, за держ. кошти. Кер. і автор проекту ремонтно-ре­ставрац. робіт — В. Леонтович, консультант проекту — П. Покришкін. На поч. 1-ї світової вій­ни у вежі облаштували шпиталь місц. комітету Червоного Хреста для поранених вояків рос. армії, 1916 від­крито Музей ім. князів Острозьких (його основу склали колекції Братського давньо­сховища). У замку також було роз­міщено наук.-істор. бібліотеку і зал для нар. читань. 1919–20 при музеї діяв Остроз. комітет охорони па­мʼяток історії і мистецтв, чл. якого, зокрема Й. Новицький і М. Струменський, докладали зусиль для збереже­н­ня памʼяток матеріал. і духов. культури. За часів польс. влади у 1920–30-х рр. чл. Братства ім. князів Острозьких усунуто від керівництва істор. музеєм, їхня діяльність під іменем Свято-Федорів. братства була зосереджена виключно навколо храмових справ Богоявлен. собору. Упр. музеєм спочатку здійснював при­знач. державою куратор, згодом — міський магістрат за участі Товариства друзів Музею ім. князів Острозьких. Діяльність музею занепала, системат. наук. роботу не вели, частину музей. колекцій за роз­порядже­н­ням воєвод. адміністрації вивезено до Луцька або пере­дано поперед. власникам із навколиш. замків і садиб. Ситуація покращилася 1938, коли музей пере­йшов під керівництво Остроз. від­діл. Польс. краєзн. товариства (основу складали педагоги міста) на чолі з магі­стром М. Єсьманом. Певний час над упорядкува­н­ням остроз. музей. збірок, насамперед археол., працював Я. Фітцке. Після встановле­н­ня рад. влади, 1940 музей отримав держ. статус, штат. роз­пис, від­повід­не бюджетне фінансува­н­ня і стандартну для рад. культур. номенклатури назву — Остроз. істор. музей. До його складу уві­йшли також збірки приват. музею Й. Новицького, якого у 1920–30-х рр.усунула від роботи польс. адміністрація. У роки окупації він рятував памʼятки остроз. давнини, зокрема євр. старожитності. Після 2-ї світової вій­ни знищено старі польс. і євр. кладовища, вулички і квартали давньої забудови. З грубим поруше­н­ням архіт. і памʼяткоохо­рон. вимог роз­почато нову забудову в центрі міста, зруйновано закриті та при­стосовані для ін. потреб храмові будівлі. Від 1950 — Остроз. краєзн. музей. 1981 ріше­н­ням РМ УРСР ансамбль архіт. па­мʼяток Острога та його околиць оголошено Держ. істор.-культур. заповід­ником. Його нині діючий статут затв. 2013 Рівнен. облрадою. До складу заповід­ника входять 11 памʼяток архітектури та історії, з них 9 — нац. і 2 — місц. значе­н­ня. Він був номінантом Всеукр. акції «Сім чудес України» та пере­можцем акції «Сім чудес Рівненщини». Заповід­ник проводить наук. конф. «Острозькі крає­знавчі чита­н­ня», «Історія музейництва і памʼятко­охорон­ної справи в Острозі та на Волині», «Волинська книга: історія, дослідже­н­ня, колекціонува­н­ня». За їхніми матеріалами 2004–21 ви­дано 21 наук. збірник. 2021 у музей. фонді заповід­ника зберігалося 74 714 предметів осн. і 49 716 предметів наук.-допоміж. фондів. Директор — М. Манько (від 2018).

Крає­знавчий музей роз­таш. у Вежі Мурованій, що знаходиться на крутому схилі у пд.-сх. частині Замкової гори. Ядро споруди — донжон — зведено у 2-й пол. 14 ст., він є найдавнішою камʼяною будівлею Замкової гори, Острога і Рівненщини. На­прикінці 15 — на поч. 16 ст. до донжона прибудували пд.-сх. кут. У 16 ст. у вежі зʼявилися контрфорси, пере­будовано її бійниці та, частково, склепі­н­ня в окремих приміще­н­нях. Загалом споруда отримала ренесанс. декор. 1797 третій ярус ро­зі­брано, на поч. 19 ст. зведено заново. Тривалий час у замк. комплексі було роз­міщено установи Остроз. повіт. суду, в 19 ст. навіть на офіц. пошт. листівках Замкову гору називали Судовою. 1885 департамент уділів мін-ва імператор. двору прийняв ріше­н­ня продати на злам будівлю вежі, а частину отриманих коштів викори­стати на ремонт Круглої, Луцької і Татар. веж. Однак Імператор. археол. комісія висловилася за збереже­н­ня архіт. ансамблю Остроз. замку. 1887 у ньому проведено ремонт (тріщини замуровано цеглою, зміцнено кон­тр­форси, від­новлено покри­т­тя, стіни роз­чищено від дерев), 1913–14 — наук. ре­ставрацію. Краєзн. музей має екс­позиції істор. і худож. від­ділів заповід­ника та музейні колекції археології, іконопису, живопису, порт­рет. і сюжет. живопису, скульптури, кераміки, зброї, посуду, ін. памʼяток історії, насамперед, доби князів Острозьких. 2021 реалізовано грант. проект «Острозька іконописна майстерня» у межах партнер. про­грами «Культура. Туризм. Регіо­ни» Укр. культур. фонду та Держ. агентства роз­витку туризму.

Музей книги та друкарства роз­таш. у памʼятці архітектури нац. значе­н­ня 16 ст. — Луцькій надбрамній вежі, зведеній за проектом майстра львів. муляр. цеху Я. Мадлайна. Вежа, збудована для захисту міста на під­ходах зі сторони луцького шляху, ві­ді­гравала роль центр. ланки в оборон. системі Острога і є рідкісним зразком оборон. споруди — барбаканом. План складний, у ви­гляді прямокутника роз­міром 13 × 8 м і овалу з роз­мірами по вісях 20 × 13 м, вис. — 18 м. З обох боків до вежі прилягали міські оборон­ні стіни, її увінчує ренесанс. атик, оздоблений білокамʼяним різьбле­н­ням. Автором атику остроз. веж вважають П. Сперендіо — вихідця з швейцар. м. Врено. Музей створ. як від­діл Держ. істор.-культур. заповід­ника м. Острог за доруче­н­ням РМ УРСР, від­крито 1985 на кошти Т-в любителів книги СРСР та УРСР. Автор тематико-екс­позиц. плану — С. Позіховська, худож. оформле­н­ня — Є. Шаповалов. В основу екс­позиції покладено значну книжк. колекцію, початки формува­н­ня якої повʼяза­ні з діяльністю Братства ім. князів Острозьких, що 1910 організувало в Острозі давньо­сховище, до якого і наді­йшли перші книги, серед них — Остроз. Біблія 1581 та 9 рукопис. книг і старо­друків. У най­активніший період комплектува­н­ня збірки (1970–90-і рр.) книги до музею надходили завдяки спів­праці з обмін­норезерв. фондами б-к ім. М. Салтикова-Щедріна (Ленін­град, нині С.-Пе­тербург), ім. В. Леніна (Москва), ім. В. Короленка (Харків), НБУВ, ЛНБ, істор. і парламент. б-к (Київ), б-ки Львів. університету. Значну кількість богослужб. літ-ри отримано в результаті обстеже­н­ня культових споруд на тер. Рівнен., Хмельн., Терноп. обл., низку кирилич. старо­друків при­дбано у родин священ­нослужителів. Частину книг закуплено у жителів Острога, декілька — у букініст. магазинах Мос­кви. Значну допомогу в комплектуван­ні збірки надало Товариство книголюбів, що пере­дало під­бірку факсиміл. вид., 250 букварів мовами народів СРСР 1970-х рр., колекцію рад. мініатюр. ви­дань. Екс­позицію зорієнтовано на висвітле­н­ня історії укр. книги — від виникне­н­ня книго­друкува­н­ня в Україні до поч. 20 ст. Музей складається із 3-х залів, заг. пл — 400 м²: у залах 3-го та 2-го поверхів роз­міщено осн. екс­позицію, зал першого поверху є ви­ставковим. 2019 реалізовано проект «Інтер­активний музей старо­друків» від «Малі міста — великі враже­н­ня» (про­грама Міністерства культури України). Екс­позиц. комплекси 3-го поверху: «Виникне­н­ня писемності у словʼян», «Зародже­н­ня книго­друкува­н­ня в Європі», «Волинські Афіни (середньовіч. Острог як інтелектуальна столиця України у XVI століт­ті)», «Початок діяльності Івана Федорова (Мос­ква, Заблудів, Львів)», «Острозька друкарня князя В.-К. Острозького (1577–1636)», «Острозька Академія (1576–1636) як перший потужний просвітницький та книговидавничий осередок Східної Європи», «Духовні бібліотеки краю ХVІ–ХVІІІ століть», «Діяльність острозьких палітурників (інтролігаторів)», діорами: «Монастирсь­кий скрипторій»,«Середньовічна друкарня»; екс­позиц. комплекси 2-го поверху: «Папірництво в Україні ХVІ–ХІХ століть», «Друкарня львівського Успенського православного ставропігійського братства (1591–1787)», «Друкарня Михайла Сльозки у Львові (1638–1667)», «Мандрівні друкарні в Україні ХVІІ столі­т­тя», «Львівські друкарні ХVІ–ХVІІІ століть», «Друкарня Києво-Печерської лаври (1615–1918)», «Друкарня Почаївського греко-католицького монастиря оо. Василіан (1733–1918)», «Зарубіжна україніка ХVІІ–ХVІІІ століть», «Світські бібліотеки на території краю ХVІІІ–ХІХ століть», «Малі друкарні в Україні ХVІІ–ХVІІІ століть», «Мистецтво оформле­н­ня старо­друків ХVІІ–ХVІІІ століть», «Букварі ХІХ–ХХ століть», «Кобзарі Т. Шевченка», «Острозька чоловіча гімназія», «Ви­да­н­ня класиків української літератури ХІХ — поч. ХХ столі­т­тя». Музей з часу заснува­н­ня у рамках книжк. збірки комплектує колекції: зх.-європ. старо­друків 16–18 ст. (понад 1 тис. вид.), кирилич. старо­друків 16 — поч. 19 ст. (бл. 400 вид.), букварів (бл. 770 вид.), «Кобзарів» Т. Шевченка (понад 100 вид.), мініатюр. книг роз­міром до 10 × 10 см (майже 600 вид.), Біблій (декілька сотень вид.) та ін. Cеред рідкіс. книг — Євангелія (Волинь), Нотний іромологіон (обидва — 16 ст.), Коран (Острог, не пізніше 1804; усі — рукопис), інкунабула Coniu­­ra­tiones demonum (Рим, 1492), Декреталії папи Григорія IX (Париж, 1511), анонімна середньошрифтна Євангелія (бл. 1555), Остроз. Біблія (1581), «Книга о постничестві Василія Великого» (Острог, 1594), Октоїх (Дермань, 1604), Ірмологій Іоан­на Дамаскина (не пізніше 1638), Патерик Києво-Печерський (Київ, 1762), «Виргиліева Энеида на малорос­сійскій языкъ преложен­ная» І. Котляревського (С.-Пе­тербургъ, 1798), «Кобзар» Т. Шевченка (Прага, 1876).

Нумізматична ви­ставка роз­таш. у памʼятці архітектури місц. значе­н­ня — колиш. житл. будинку Ш. Шейнерберга (зразок міщан. садиб. архітектури Острога кін. 19 — поч. 20 ст.). Частину будинку за­ймала друкарня Ш. Шейнерберга. У фондах музею зберігаються окремі екземпляри її друк. продукції, зокрема альманах Клубу учнів. молоді Острога «Молодые силы» (1917) та брошура із віршами Л. Гомолицького (1918). У 1920 тут була ред. г. «Вісти Остріжського Повітового Революційного Комітету. Известия Острожского Уездного Революцион­ного Комитета»; у період пере­бува­н­ня Острога у складі Польщі (1921–39) діяла книгарня учител. ко­оперативу «Світ», також від 1933 видавали ж. «Stanica» (часопис учнів. молоді місц. гімназії і семінарії); під час 2-ї світової вій­ни 1941–44 — окружна комендатура нім. жандармерії; після її закінче­н­ня — Остроз. від­діл. Держбанку СРСР. 1988 будівлю пере­дано заповід­нику. 1991 тут облаштовано фондо­сховище заповід­ника, 1997 від­крито по­стійно діючу нумізмат. ви­ставку. Екс­позиція пред­ставлена в одному залі, побудована за хронол. принципом (від доби Київ. Русі й до сучас. памʼят. і ювіл. монет і банкнот), складається із понад 3-х тис. предметів Держ. музей. фонду: колекції монет, монетні та монетно-речові скарби 17–19 ст., зна­йдені на тер. Острога та його околиць, монети Зх. Європи 15–17 ст. (від найкрупнішої сріб. монети — талера й до більш дрібніших його фракцій), паперові гроші, держ. і церк. нагороди, ві­домчі за­охочувал. від­знаки та від­знаки окремих установ і організацій, а також оздоби до ікон 18–19 ст., виготовлені майстрами остроз. золотар. цеху, Зброй. палати (Мос­ква), ювелір. майстерні О. Сазікова (С.-Пе­тербург). 1970 нумізмат. збірку поповнила колекція рос. срібних і мідних монет 1704–1927, пере­даних з Ермітажу (Ленін­град, нині С.-Пе­тербург). Роз­будова монетно-грош. господарства часів Визв. змагань 1917–21 пред­ставлена карбованцями, гривнями, шагами та недерж. грош. знаками Острога, Житомира, Одеси, Кременця (Терноп. обл.), грош. система СРСР — банкнотами і монетами часів грош. реформ 1922–24, 1947, 1961, 1991. Окрема вітрина від­ведена окупац. випускам райхскомісаріату «Україна» 1942–44. Вагоме місце посідає продукція Банкнотно-монет. двору НБУ, 1995 роз­почато формува­н­ня колекції памʼят. монет незалеж. України. Три монети присвяч. Острогу: «Острозька академія» (5 грн), «Родина князів Острозьких» (10 грн), «Острозька Біб­лія» (100 грн).

Літ.: Хведась А. О. Острозький державний історико-культурний заповід­ник: Путівник. Л., 1985; Бондарчук Я. Волинський іконопис 17–18 ст. в зі­бран­ні Острозького музею. Острог, 1988; Манько М. П. Архівно-документальний фонд Державного історико-культурного заповід­ника міста Острога // Наук. зап. Рівнен. краєзн. музею. Р., 1996. Вип. 1; Романчук О. Середньовічна кераміка в зі­бран­ні Державного історико-культурного заповід­ника м. Острога // Волин. музей. Історія і сучасність: Тези та мат. 1-ї наук.-практ. конф., присвяч. 65-річчю Волин. краєзн. музею. Лц., 1997; Кирильчук С. Шедеври Острозького заповід­ника // Галиц. брама. 2000. № 9; Манько М. Девʼятсотлітній Острог: Істор.-краєзн. нарис. Острог, 2000; Манько М., Данилюк М., Бондарчук О. Незабутні по­статі працівників музею й історико-культурного заповід­ника в Острозі та їх попередників // Ювіл. наук. зб. до 100-річчя від­кри­т­тя музею в Острозі. Острог, 2016; Манько М., Данилюк М. 105 років музею в Острозькому замку, 40 років Державному історико-культурному заповід­нику м. Острога. Спроба літопису // Остроз. краєзн. зб. Вип. 13. Острог, 2021.

М. П. Манько

Завантажити статтю