Отоларингології Інститут ім. проф. О. Коломійченка НАМНУ

ОТОЛАРИНГОЛО́ГІЇ Ін­ститут ім. проф. О. Коломійченка НАМНУ Засн. 1960 в Києві з ініціативи О. Коломійченка (дир. до 1973) як НДІ отоларингології, від 1965 — Київ. НДІ отоларингології, від 1978 — iм. О. Коломійченка, від 2000 — сучасна назва. Ін­ститут має власну клін. базу (260 ліжок), де працюють 5 н.-д. під­роз­ділів: від­діли запал. захворювань ЛОР-органів (з групою мікробіо­логії і вірусології), онкопатології ЛОР-органів, ринології та алергології (з групою рентґенології), ЛОР-патології дит. віку, мікрохірургії вуха та отонейрохірургії; 2 діагност. під­роз­діли: лаб. клін. аудіології та вестибулології, лаб. голосу та слуху; діють стаціонар. від­діл.: ЛОР-запал. захворювань з групою ендо­скопії ЛОР-органів; рекон­структивно-від­нов. хірургії ЛОР-органів; ЛОР-онко; дит.; рекон­структивно-від­нов. хірургії вуха та отонейрохірургії; слуховід­нов. хірургії. Працюють також від­діл. промен. діагностики та промен. терапії; ургент. допомоги; кохлеар. імплантації; фізіотерапевтичне. До складу лабораторно-екс­перим. бази Ін­ституту входять лаб. біо­хімії, біо­фізики, патофізіології та імунології (з групою патоморфології). Також у структурі Ін­ституту — від­діли наук.-мед. інформації та патентно-ліцензій. роботи; стандартизації та метрології; віварій. Консультат. допомогу надають 2 консультат. поліклін. від­діл. — для дорослих та дітей. Від 2001 також діє Центр алергіч. захворювань. В Ін­ституті працюють 506 спів­роб., з них 17 д-рів та 33 канд. н., 8 проф., 1 академік НАМНУ, 4 засл. діячі н. і т. України, 3 лауреати Держ. премії України в галузі н. і т., 5 лауреатів імен. премій НАНУ, НАМНУ та Між­нар. оториноларингол. академій. Серед ві­домих науковців — О. Циганов (1974–85 — директор), В. Гукович, В. Базаров, К. Веремеєнко, О. Євдощенко, О. Покотиленко, Г. Тiмен, Ю. Сушко, Т. В. Шидловська. Осн. напрями діяльності: проведе­н­ня дослідж. з актуал. про­блем оториноларингології, викори­ста­н­ня їх результатів для удосконале­н­ня методів діагностики та лікува­н­ня захворювань і по­шкоджень верх. дихал. шляхів; зло­якіс. ново­утворень ЛОР-органів, їх рецидивів і мета­стазів; ви­вче­н­ня етіології та патогенезу глухоти, приглухуватості та вестибуляр. порушень, удосконале­н­ня методів їх профілактики, діагностики, лікува­н­ня та реабілітації; наук.-метод. керівництво оториноларингол. службою; проведе­н­ня наук. екс­пертизи.

В Ін­ституті роз­робляють ефективні методи профілактики запал., вірус. і перед­рак. захворювань верх. дихал. шляхів. Отримані наук. дані про те, що стан лімфоглотк. кільця має сут­тєвий вплив на вакцинал. імунітет і пере­біг алергіч. та запал. захворювань верх. дихал. шляхів, до­зволили роз­робити та апробувати в екс­перим. дослідж. нові, більш ефективні схеми локал.-систем. імунізації мікроб. і вірус. вакцинами. Встановлено, що при­йом різних імунотроп. препаратів бактеріал. і рослин. походже­н­ня покращує клін. ефект за­стосува­н­ня мукозал. вакцин, що сприяє нормалізації стану локал. імунітету у хворих із рецидивуючим інфекц.-запал. захворюва­н­нями верх. дихал. шляхів, скорочен­ню епізодів захворюва­н­ня, збільшен­ню між­рецидив. періоду. Встановлено особливості клін. пере­бігу хроніч. запал. і перед­рак. захворювань верх. дихал. шляхів; роз­роблено нові схеми їх лікува­н­ня. Ви­значено низку біо­хім. показників крові хворих, що можуть слугувати достовір. інформатив. критеріями оцінки пере­бігу та ефективності лікува­н­ня запал. та онкол. захворювань верх. дихал. шляхів. Роз­роблено нові модифікації біо­кераміч. імплантац. матеріалів (при імплантації в комбінації з біо­полімерами стимулюють репаративні процеси в кістк. і хрящовій тканинах); низку моделей різних типів захворювань та патол. станів у дослід. тварин; високоефективну методику краніофаціал. хірург. втручань при зло­якіс. пухлинах основи черепа з інтракраніал. роз­по­всюдже­н­ням (уперше на теренах СНД); низку методик хірург. втручань при добро­якіс. пухлинах — невриномах слух. нерва, холестеатомах верхівки пірамідки скроневої кістки, пухлинах ярем. гломусу з інтракраніал. роз­по­всюдже­н­ням; методи ефектив. консе­рватив. лікува­н­ня хворих на запал. захворюва­н­ня верх. дихал. шляхів, скоротивши до мінімуму необхідність у хірург. видален­ні мигдаликів; високоефективні та без­печні методики проведе­н­ня специф. імунотерапії у хворих на алергіч. риніт. Впроваджено молекулярну алергодіа­гностику, що до­зволяє своєчасно виявляти складні алергічні реакції, що за­грожують життю, та здійснювати ефективні заходи їх профілактики та лікува­н­ня. 2015 в Японії на Всесвіт. отол. кон­гресі наук. робота від Ін­ституту «За­стосува­н­ня імплантованої системи для від­новле­н­ня мига­н­ня при уражен­ні лицевого нерва в екс­перименті» отримала Золоту медаль Товариства А. Політцера. Ін­ститут є осн. держ. закладом охорони здоровʼя, що здійснює хірург. лікува­н­ня дітей з інвалідністю із незворот. вадами слуху, які потребують проведе­н­ня кохлеар. імплантації, та дітей з інвалідністю із втратою слуху III–IV ступ., які потребують слухо­протезува­н­ня. За остан­ні 3 р. за держ. кошт проведено понад 1000 хірург. втручань із вживле­н­ня систем кохлеар. імплантації дітям з інвалідністю по слуху. Взяті на облік та прооперовані практично всі діти з глухотою до 5-ти р.

В Ін­ституті сформувалися і діють кілька наук. шкіл.

Школа слуховід­новлюваль­ної хірургії. Під керівництвом О. Коломійченка вперше в світі роз­роблено та впроваджено в практику слуховід­нов. операції при ото­склерозі (Ленін. премія, 1964), ви­значено біо­хім. механізми патогенезу ото­склерозу; під керівництвом Г. Тімена — модель сенсоневрал. приглухуватості у дослід. тварин, технологію інтратимпанал. введе­н­ня нейронал. стовбур. клітин у екс­перим. тварин, ви­вчено можливості та ефективності викори­ста­н­ня нейронал. стовбур. клітин та їх продукту трофіну для попередже­н­ня та лікува­н­ня сенсоневрал. приглухуватості.

Школа медичної ензимології. К. Веремеєнко вперше в СРСР одержав із під­шлунк. залози великої рогатої худоби високо­очищені препарати протеолітич. ферментів — кри­сталіч. трипсин та α-хімотрипсин, дослідив їхні фармакол. та лікув. властивості (нині використовують як протизапал., некролітичні та муколітичні засоби). Важливі його роботи щодо роз­шифрува­н­ня склад. механізмів взаємодії протеолітич. ензимів із сироватк. інгібіторами крові. 1963 разом із В. Бєліцером виявив у сироватці крові два інгібітори: α1-інгібітор протеїназ і α2-макро­глобулін. К. Веремеєнко досліджував також активність протеолітич. ферментів та їх інгібіторів у біол. рідинах і тканинах для діагностики низки ЛОР-захворю­вань, оцінку їх пере­бігу та ефектив­ність терапії. З цією метою 1980 при Ін­ституті створ. Респ. центр мед. ензимології. Пріоритетними є його праці, присвяч. ви­вчен­ню протеїназ калікреїн-кінін. системи та фібринолізу та їх значе­н­ня в діагностиці багатьох хвороб, зокрема, запал. та алергіч. захворювань верх. дихал. шляхів (полінози, інфекц.-алергічні риніти). Велику увагу приділено роз­роблен­ню нових біо­хім. методів ран­ньої діагностики зло­якіс. ново­утворень та їх мета­стазів у хворих на рак верх. дихал. шляхів. За роз­робле­н­ня теор. основ мед. ензимології та впровадже­н­ня її методів у практику охорони здоровʼя 1987 колектив авторів на чолі з К. Веремеєнком удостоєно Держ. премії УРСР в галузі науки і техніки Фахівцями Ін­ституту створ. новий лікув. засіб — «Біо­адгезив» (біол. фібрин. клей) — адгезив. гемо­статич. препарат для без­шов. зʼ­єд­на­н­ня тканин і при­скоре­н­ня загоє­н­ня ран після різних хірург. втручань. Під керівництвом ученого виконано комплекс дослідж., спрямов. на роз­шифрува­н­ня біо­хім. механізмів дії перорально введених поліфермент. комбінов. препаратів рослин. і тварин. походже­н­ня, тобто систем. ензимотерапії. У лаб. біо­хімії також досліджено показники протеолітично-інгібітор. дисбалансу системи гемо­стазу, рівнів метаболіч. інтоксикації та рецептор. від­повіді клітин крові (деякі можуть слугувати додатк. критеріями оцінки пере­бігу запал. та онкол. захворювань верх. дихал. шляхів); створ. прогностично-діагност. модель оцінки стану хворих на запал. та онкол. захворюва­н­ня верх. дихал. шляхів.

Школа променевої діагностики та променевої терапії. 1983–90 в Ін­ституті проведено піонер. дослідж. з під­вище­н­ня ефективності промен. терапії шляхом викори­ста­н­ня радіомодифікуючих факторів: локал. електромагніт. гіпертермії, штуч. короткочас. гіперглікемії, лікар. засобів, внутр.-вен­ного опроміне­н­ня крові. Вперше в Україні для діагностики захворювань ЛОР-органів за­стосовано термо­графію. Засн. нового напряму промен. діагностики — ди­станцій. термо­графії став Л. Ро­зенфельд.

Школа клінічної аудіології та вестибулології. Її основоположник В. Базаров роз­робив і впровадив у практику оториноларингології, авіації та космонавтики нові методи дослідж. слух. і вестибуляр. функцій, методики тренува­н­ня льотчиків і космонавтів, методи для роз­пі­знава­н­ня агравації та симуляції приглухуватості і глухоти. В Україні та за її ме­жами ві­дома його схема вестибулометрич. дослідж. Під керівництвом В. Базарова в лаб. клін. аудіології та вестибулології вперше в Україні роз­роблено методи кохлео-вестибулометрич. обстеже­н­ня, від­бору та тренувань кандидатів у космонавти. Всі укр. кандидати в космонавти про­йшли обстеже­н­ня в лаб., зокрема перший космонавт України Л. Каденюк. Також спів­роб. Ін­ституту досліджують вплив іонізуючої радіації на слух. аналізатор і голосо­утворювал. систему в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та жителів за­бруднених тер., зокрема ви­значено особливості клін. пере­бігу вестибуляр. дис­функції та сенсоневрал. приглухуватості. Ви­вче­н­ня впливу вироб. шуму на слух. аналізатор, центр. нерв. і серц.-судин­ну системи, що проводять у лаб. голосу та слуху під керівництвом Т. В. Шидловської та Т. А. Шидловської, до­зволило виявити нові ланки патогенезу при сенсоневрал. приглухуватості шумового генезу та покращити ранню діагностику та профілактику профес. приглухуватості, сформувати нові принципи лікува­н­ня. Роз­роблено комплекс діагностично-лікув. заходів на різних етапах евакуації по­страждалих із акубаротравмою в зоні проведе­н­ня бо­йових дій, а також на­да­н­ня мед. допомоги, що до­зволяє запобігати роз­витку тяжких ушкоджень слуху та рівноваги у по­страждалих та їх інвалідизації. За остан­ні 3 р. обстежено та проліковано понад 1000 осіб, які по­страждали від вибухових травм у зоні бо­йових дій.

Школа патофізіології та імунології. Знач. внесок у теор. напрям дослідж. в оториноларингології зробили Е. Гюл­лінг і О. Мельников. Спів­роб. лаб. патофізіології та імунології започаткували ви­вче­н­ня ролі місц. і систем. імунітету в патогенезі та пере­бігу запал. та алергіч. захворювань органів диха­н­ня. Проведено дослідж. природ. і синтет. імуномодуляторів. Роз­роблені способи тестува­н­ня та за­стосува­н­ня гормонал. факторів тимусу, оригін. способи локал. викори­ста­н­ня імуномодуляторів, що сприяли регуляції системи місц. імунітету, до­зволили під­вищити ефективність профілактики і лікува­н­ня найбільш поширених ЛОР-захворювань, а також низки алергіч. та інфекц. хвороб, зумовлених недо­статністю імунітету. Разом із фахівцями Ін­ституту ендокринології та обміну речовин НАМНУ (Київ) в Ін­ституті роз­роблено методи отрима­н­ня та за­стосува­н­ня лікув. препарату «Вілозен», ви­значено механізми його дії та клін. ефективність. В екс­перименті на тваринах та клітинах крові і під­небін. мигдаликів хворих на хронічні запал. та алергічні захворюва­н­ня верх. дихал. шляхів ви­вчено імунол. і мікробіол. властивості вітчизн. пробіо­тич. препаратів. Роз­роблено методи лікува­н­ня хворих на алергічні та запал. захворюва­н­ня ЛОР-ор­ганів з викори­ста­н­ням пробіо­тич. препаратів; проведено клін.-імунол. апробацію препаратів на основі вітчизн. лактобацил при хроніч. запал. та алергіч. захворюва­н­нях верх. дихал. шляхів. Спів­роб. лаб. також показано, що малі дози іонізуючої радіації негативно впливають на систему імунітету людей та тварин, ви­значено механізми порушень імун. гомео­­стазу та роль в цих процесах вилочк. залози. Доведено, що діа­гностика стану імунітету людини може бути реалізована за даними імуно-біо­хім. складу ротоглоткового секрету без забору крові, що виключає ризик інфікува­н­ня пацієнтів вірусами гепатиту, СНІДу та ін. Роз­роблено також імунобіо­хім. діагност. алгоритм дослідж. ротоглоткового секрету, який до­зволяє лаборатор. методами ви­значити наявність у верх. дихал. шляхах актив. патол. процесу, його природу, локалізацію, глибину ураже­н­ня слиз. оболонки, а в окремих випадках — наявність конкрет. захворюва­н­ня. Створ. нову концепцію більш ефектив. вакцинації проти інфектів, зокрема, вірусів, що поширюються повітряно-крапел. шляхом. Роз­роблено метод локал. етіологічно адекват. вакцинації, який дає можливість під­вищити рівень захищеності від грипоз. інфекції, збільшуючи вміст противірус. антитіл у тканинах органів диха­н­ня. За­пропонований інтраназал. спосіб введе­н­ня вакцини, зокрема, протигрипоз., до­зволяє без за­стосува­н­ня адʼюванта під­вищити вміст противірус. антитіл у тканинах органів диха­н­ня. В Ін­ституті роз­роблено високоефективні та без­печні методики проведе­н­ня специфіч. імунотерапії у хворих на алергіч. риніт. Разом із Вінн. мед. університетом і ПП «Імунолог» роз­роблено та впроваджено бл. 140 видів вітчизн. алергенів, що є однією з найбільших номенклатур у Європі. Серед них є оригін. форми алергенів для парентерал., перорал. та інтраназал. введе­н­ня, 2 види компакт-ланцетів для викона­н­ня шкір. тестів з алергенами. Такі вироби, як драже для проведе­н­ня специф. імунотерапії, оригін. ланцети, набори для скринінгу, діагностики медикаментоз. алергії, не мають прямих аналогів у світі. Все це дало можливість за­провадити найбільш ефектив. метод терапії алергіч. захворювань — специф. імунотерапію. Про високу оцінку цієї роботи свідчить отримана колективом авторів Ін­ституту під керівництвом Д. Заболотного (дир. від 1985) Державна премія України в галузі науки і техніки (2012).

Видають ж. «Оториноларингологія» (до 2018 — «Журнал вушних, носових і горлових хвороб») та «Ринологія».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю