Отто Зиґмунт

О́ТТО Зиґмунт (16. 03. 1874, Львів — 12. 11. 1944, Варшава) — скульптор. Навч. у Львів. худож.-пром. школі на від­ділі декор. скульптури, в майстерні П. Гарасимовича у Львові та в Краків. АМ (Польща, 1894–96). Завдяки протекції П. Гарасимовича 1897 виконав у Львові свою першу композицію — велику алегор. групу з камʼяними статуями Меркурія, Мистецтва й Ремесла на ат­тику нового будинку Дирекції залізниці на вул. Красицьких (нині вул. Огієнка, № 5). У цій (нині дуже зруйнованій групі) виразно проявилися властиві творчості митця елементи модернізов. бароко, що гармонійно по­єд­нувалися із заг. стилістикою скульптур. і живопис. оздобле­н­ня будинку (арх. М. Лужецький). 1898 О. нагородж. 1-ю премією на конкурсі проектів скульптур. оздобле­н­ня будинку Товариства під­тримки пласт. мистецтв у Варшаві. 1900 вирізьбив у тимпані фронтону цього будинку велику алегор. композицію «Artibus» («Для мистецтва»), а на гол. фасаді в архівольтах вікон роз­містив цементні барельєфи «Стародавнє мистецтво», «Середньовіч­чя» і «Ренесанс». Того ж року виконав також гіпс. барельєфи «Промисловість», «Морська торгівля» та «Мистецтво» на фонтані в Ризі (не збереглися). Від 1900 по­стійно працював у Варшаві. Був провід­ним скульптором-монументалістом (до поч. 1-ї світової вій­ни), оздобив значну кількість будинків, зокрема створив групу «Муза й Апол­лон» на фасаді Філармонії (1900–01), групу «Дедал та Ікар» на ат­тику Дому політехніків (1905), статуї атлантів на фасаді «Будинку під гігантами» (1907), оздоби мосту Понятовського (1912), памʼятник Я. Кілінському (1936). На Повонзков. цвинтарі встановлено 1904–30 значну кількість над­гроб. памʼят­ників, серед яких — на могилах художника Ф. Жмурка (1910), композитора З. Носковського (1926). За­стосовував стилістику сецесії та необароко. Брав участь у конкурсах проектів львів. памʼятників: А. Міцкевичу (1898) і Ф. Смольці (1911, 3-я премія). За­ймався також станк. скульптурою, виконав, зокрема, погру­д­дя Г. Сенкевича (1901) і бронз. плакету з порт­ретом Ю. Словацького (1909).