Клименко Петро Павлович

КЛИМЕ́НКО Петро Павлович (12. 07. 1920, с. Хотинівка, нині Коростен. р-ну Житомир. обл. — 04. 03. 1999, Київ, похов. у рідному селі) — прозаїк. Чоловік Г. Биченюк. Член НСПУ (1953). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навч. у Ніжин. (Черніг. обл., 1939–41), закін. Київ. пед. інститут (1948). Працював у редакціях газет. Автор повістей «Жива легенда» (Уж., 1951), «Кров’ю святою» (1964; переклад. чес. мовою), романів «Круті дороги» (1959), «Родиземля» (1967; 1990), «Смертю смерть порази» (кн. 1, 1971; кн. 2, 1975; 1990), «Опалене жито» (1980; 1990; усі — Київ). Гол. теми творчості — 2-а світова війна, життя поліщуків.

Рекомендована література

1. Новицький О. На далекій сонячній Мораві // ЛУ. 1979, 8 трав.;
   Google Scholar Internet
2. Равлюк М. Эпос повседневности // Радуга. 1986. № 9;
   Google Scholar Internet
3. Биченюк-Клименко Г. А мріяв стати вчителем… // ЛУ. 2010, 21 жовт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю