ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Півоваренко Павло Васильович

ПІВОВА́РЕНКО Павло Васильович (02. 09. 1975, м. Радомишль, нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 29. 08. 2014, поблизу с. Новокатеринівка Старобешівського, нині Кальміуського р-ну Донецької обл., перепохований 22. 07. 2016 у Києві) — військовий діяч. Полковник. Герой України (2021). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2016). Навчався у Мінському суворовському училищі (1990—92) та Одеському інституті Сухопутних військ (1992—94), закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище(1996) та Національну академію оборони України в Києві (2006). У 1996—2001 був командиром танкового взводу та командиром роти військової частини у м. Феодосія АР Крим; 2001—04 — начальником штабу танкового батальйону військової частини у с. Перевальне Сімферопольського р-ну; 2006—09 — командиром батальйону 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади 8-го армійського корпусу в м. Новоград-Волинський Житомирської обл. 2009—10 служив у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України в Житомирі; 2010—12 — у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних сил України у Києві; 2012—13 — у 72-й окремій гвардійській механізованій бригаді 8-го армійського корпусу в м. Біла Церква Київської обл.; від липня 2013 — в управлінні бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил України у Києві. У травні 2014 призначений виконувачем обов’язків командира 51-ї окремої механізованої бригади, яку відправили на Широколанівський навчальний військовий полігон у Миколаївській обл. У червні 2014 військовики бригади на чолі з полковником Павлом Півоваренком відбули до Луганської обл., де створити низку опорних пунктів, ретельно розвідали обстановку й підготувалися до ведення подальших бойових дій. Брав участь у боях за міста Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Попасна (нині усі — Сіверськодонецького р-ну Луганської обл.), Мар’їнка (нині Покровського р-ну Донецької обл.) та інші населені пункти. Загинув під час героїчного прориву північної колони з оточення поблизу м. Іловайськ Харцизької міськради (нині Донецького р-ну). Спочатку його поховали як невідомого на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. Через 8 місяців проведено повторну експертизу, внаслідок якої було ідентифіковане тіло полковника Павла Півоваренка. Перепохований на Лук’янівському військовому кладовищі у Києві. На його честь у грудні 2016 на фасаді рідної Радомишльської школи № 1 (нині ліцей імені Т. Шевченка) відкрито меморіальну дошку. Його ім’я викарбуване на пам’ятному знаку захисникам України, що встановлено 14 жовтня 2018 у Радомишлі.

Н. В. Попович-Кузнецова

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Півоваренко Павло Васильович / Н. В. Попович-Кузнецова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-77590. – Останнє поновлення : 16 берез. 2023.

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

Стаття має лише електронну версію

Дата опублікування статті онлайн:

2022

Дата останньої редакції статті:

2023-03-16

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Людина

Ключове слово:

військовий діяч

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

77590

Кількість переглядів цього року:

5

Схожі статті

Бігун
Людина  | Том 2 | 2003
С. О. Плахотнюк
Буданов
Людина  | 2024
А. І. Шушківський
Ковпак
Людина  |  Том 13 | 2013
А. В. Кентій

Нагору