Рибак Володимир Іванович

РИБАК Володимир Іванович (30. 11. 1971, м. Горлівка Донецької обл. — 17–18. 04. 2014, м. Слов’янськ, нині Краматорського р-ну Донецької обл., похований 24. 04. 2014 у рідному місті) — громадсько-політичний діяч. Герой України (2015, посмертно). Навчався у Горлівському автотранспортному технікумі (1987–91, за спеціальністю «експлуатація автомобільного транспорту»), Горлівському автомобільно-дорожньому інституті Донецького державного технічного університету (1991–95, «автомобілі та автомобільне господарство») та Міжрегіональній академії управління персоналом (2000–02, «комерційне та трудове право»). У 1995–2009 працював у відділі карного розшуку Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Від 2009 — чл. Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», від 2010 — голова його Горлівської міської організації. Від листопада того ж року — депутат Горлівської міської ради. Був членом її постійної комісії з питань житлово-комунального господарства. Неодноразово критикував управління міської ради за корупцію. Мав проєвропейські та проукраїнські позиції. Регулярно був учасником мирних патріотичних заходів. У лютому 2014 брав участь у Революції гідності на Майдані Незалежності в Києві. Весною того ж року став на чолі антисепаратистського руху та закликав до єдності України. 17 квітня 2014, у день захоплення Горлівки проросійськими бойовиками «Біса», під час мітингу намагався зняти з будівлі міської ради прапор т. зв. Донецької народної республіки та встановити Державний прапор України. Того ж дня за наказом співробітника російської військової розвідки І. Безлера був викрадений представниками самопроголошеної горлівської міліції та перевезений у Слов’янськ, де його закатували бойовики під керівництвом співробітника органів ФСБ РФ І. Гіркіна. 18 квітня тіло Володимира Рибака було знайдено в р. Казенний Торець поблизу Слов’янська разом із тілом київського студента Юрія Поправки. За висновками криміналістів, причина смерті — комбінована травма тіла внаслідок тортур, утоплення ще живого непритомного потерпілого. За словами дружини загиблого Олени, морг, де лежало тіло її чоловіка, охороняли люди чеченської зовнішності з автоматами. 18 вересня 2014 на засіданні Конгресу США про вчинок Володимира Рибака згадав у виступі Президент України. У квітні 2015 на фасаді будівлі Слов’янського міського відділу Служби безпеки України, де в підвалі під час окупації міста був закатований Володимир Рибак, встановлено меморіальну дошку. Його ім’я та портрет викарбувані на меморіалі Героїв Небесної сотні в Києві на вулиці Інститутська.

Завантажити статтю