Рибак Володимир Іванович

РИБАК Володимир Іванович (30. 11. 1971, м. Горлівка Донецької обл. — 17—18. 04. 2014, м. Словʼянськ, нині Кр­аматорського р-ну Донецької обл., похований 24. 04. 2014 у рідному місті) — громадсько-політичний діяч. Герой України (2015, посмертно). На­вчався у Горлівському автотранс­порт­ному технікумі (1987—91, за спеціальністю «екс­плуатація автомобільного транс­порту»), Горлівському автомобільно-дорожньому ін­ституті Донецького державного технічного університету (1991—95, «автомобілі та автомобільне господарство») та Між­регіональній академії управлі­н­ня персоналом (2000—02, «комерційне та трудове право»). У 1995—2009 працював у від­ділі карного роз­шуку Горлівського міського управлі­н­ня Головного управлі­н­ня Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Від 2009 — чл. Всеукраїнського обʼ­єд­на­н­ня «Батьківщина», від 2010 — голова його Горлівської міської організації. Від листопада того ж року — депутат Горлівської міської ради. Був членом її по­стійної комісії з питань житлово-комунального господарства. Неодноразово критикував управлі­н­ня міської ради за корупцію. Мав проєвропейські та проукраїнські позиції. Регулярно був учасником мирних патріотичних заходів. У лютому 2014 брав участь у Революції гідності на Май­дані Незалежності в Києві. Весною того ж року став на чолі антисепаратистського руху та закликав до єд­ності України. 17 квітня 2014, у день захопле­н­ня Горлівки проросійськими бо­йовиками «Біса», під час мітингу намагався зняти з будівлі міської ради прапор т. зв. Донецької народної республіки та встановити Державний прапор України. Того ж дня за наказом спів­робітника російської військової роз­відки І. Без­лера був викрадений пред­ставниками само­проголошеної горлівської міліції та пере­везений у Словʼянськ, де його закатували бо­йовики під керівництвом спів­робітника органів ФСБ РФ І. Гіркіна. 18 квітня тіло Володимира Рибака було зна­йдено в р. Казен­ний Торець по­близу Словʼянська разом із тілом київського студента Юрія Поправки. За висновками криміналістів, причина смерті — комбінована травма тіла внаслідок тортур, утопле­н­ня ще живого не­притомного потерпілого. За словами дружини загиблого Олени, морг, де лежало тіло її чоловіка, охороняли люди чеченської зовнішності з автоматами. 18 вересня 2014 на засі­дан­ні Кон­гресу США про вчинок Володимира Рибака згадав у ви­ступі Президент України. У квітні 2015 на фасаді будівлі Словʼянського міського від­ділу Служби без­пеки України, де в під­валі під час окупації міста був закатований Володимир Рибак, встановлено меморіальну дошку. Його імʼя та порт­рет викарбувані на меморіалі Героїв Небесної сотні в Києві на вулиці Ін­ститутська.