Сапєгін Андрій Опанасович

САПЄ́ГІН Андрій Опанасович (29. 11(11. 12). 1883, м. Воскресенськ Херсонської губ., нині смт Воскресенське Миколаївського р-ну Миколаївської обл. — 08. 04. 1946, Київ) — вчений-селекціонер, генетик. Доктор ботаніки (1914), професор (1917), академік АН УРСР (1929). Золота медаль Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1940). Закінчив Новоросійський університет (1907), де й працював від 1910 (нині Одеський університет): приват-доцент, 1912–13 — керівник Ботанічного саду, 1917–22 — професор. Водночас 1918–23 очолював Одеську селекційну станцію, 1919–21 — Одеський сільськогосподарський інститут. 1933–39 — заступник директора, водночас від 1935 — завідувач відділу філогенетики Інституту генетики АН СРСР; 1940–44 — завідувач лабораторії органогенезу Інституту фізіології рослин АН УРСР; 1944–46 — директор Інституту ботаніки АН УРСР. Був віце-президентом АН УРСР (1939–45). Основні напрями наукових досліджень: біологія, цитологія, генетика, селекція сільськогосподарських культур. Розробив теорію органогенезу, основні положення якої увійшли як розділ в методику біологічних досліджень сільськогосподарських культур. Застосував метод варіаційної статистики для оцінки точності результатів польових досліджень. Запропонував використовувати самозапилені лінії в селекції перехресних культур з метою створення високоврожайних міжлінійних гібридів. Один із перших у світі застосував іонізувальне опромінення з метою отримання штучних мутацій у зернових культур, а також використовував їх у селекції. Автор високопродуктивних сортів озимої та ярої пшениці (Кооператорка, Земка, Степнячка, Одеська-4), ярого ячменю.

Завантажити статтю