Сапєгін Андрій Опанасович

САПЄ́ГІН Андрій Опанасович (29. 11(11. 12). 1883, м. Воскресенськ Херсонської губ., нині смт Воскресенське Миколаївського р-ну Миколаївської обл. — 08. 04. 1946, Київ) — вчений-селекціонер, генетик. Доктор ботаніки (1914), професор (1917), академік АН УРСР (1929). Золота медаль Всесоюзної сільськогосподарської ви­ставки (1940). Закінчив Новоросійський університет (1907), де й працював від 1910 (нині Одеський університет): приват-доцент, 1912—13 — керівник Ботанічного саду, 1917—22 — професор. Водночас 1918—23 очолював Одеську селекційну станцію, 1919—21 — Одеський сільськогосподарський ін­ститут. 1933—39 — за­ступник директора, водночас від 1935 — завідувач від­ділу філогенетики Ін­ституту генетики АН СРСР; 1940—44 — завідувач лабораторії органогенезу Ін­ституту фізіології рослин АН УРСР; 1944—46 — директор Ін­ституту ботаніки АН УРСР. Був віце-президентом АН УРСР (1939—45). Основні напрями наукових досліджень: біо­логія, цитологія, генетика, селекція сільськогосподарських культур. Роз­робив теорію органогенезу, основні положе­н­ня якої уві­йшли як роз­діл в методику біо­логічних досліджень сільськогосподарських культур. За­стосував метод варіаційної статистики для оцінки точності результатів польових досліджень. За­пропонував використовувати самозапилені лінії в селекції пере­хресних культур з метою створе­н­ня високо­врожайних між­лінійних гібридів. Один із перших у світі за­стосував іонізувальне опроміне­н­ня з метою отрима­н­ня штучних мутацій у зернових культур, а також використовував їх у селекції. Автор високо­продуктивних сортів озимої та ярої пшениці (Ко­операторка, Земка, Степнячка, Одеська-4), ярого ячменю.

Завантажити статтю