КОЗУБО́ВСЬКИЙ Федір Андрі­йович (24. 07(05. 08). 1895, с. Богушево, нині Брестської обл., Білорусь — 02. 09. 1938, Київ) — археолог, музеє­знавець, бібліо­граф. Закінчив учительську семінарію (1912), Смоленський учительський ін­ститут (Росія, 1915). Від 1916 пере­бував на військовій службі. 1917 під­тримував більшовиків, став одним із керівників Поліського збройного пов­ста­н­ня 1918–19, командував 2-м Поліським комуністичним пов­станським полком. Від 1922 — ін­спектор Коростенського від­ділу освіти (нині Житомирська обл.); водночас від 1923 — спів­робітник Волинського науково-дослідного музею (Житомир); від 1924 — засновник і директор Коростенського окружного крає­знавчого музею. Само­стійно проводив археологічні дослідже­н­ня на Коростенщині (роз­копки поселень доби міді й бронзи та городищ і курган­них поховань Київської Русі), а також на Пів­ден­ному Бузі. 1929–32 — директор Одеської обласної бібліотеки, завідувач Одеського обласного архівного управлі­н­ня, член Одеської комісії крає­знавства; 1933–34 — вчений секретар ВУАН; за сумісництвом 1934 — виконувач обов'язків директора Історико-архео­графічного ін­ституту ВУАН; 1934–36 — директор Ін­ституту історії матеріальної культури АН УРСР, спів­засновник його «Наукових записок» (усі — Київ). Організовував археологічні екс­педиції на Чернігівщині, Черкащині, в Ольвії, очолював роботи з археологічного обстеже­н­ня території майбутнього під­топле­н­ня ГЕС на Пів­ден­ному Бузі. У квітні 1936 заарештований, 1938 за звинуваче­н­ням у контр­революційній діяльності засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1958.