КУДРИ́ЦЬКИЙ Євген Михайлович (18. 02(02. 03). 1894, містечко Коростишів Київської губернії, нині місто Житомирської обл. — 15. 01. 1976, Житомир) — мово­знавець, пере­­кладач. Син Михайла, брат Пав­ла Кудрицьких. Закінчив 2-у Житомирську гімназію (1912), історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1917), водночас 1916–17 — слу­хач педагогічних курсів Київського на­вчального округу для під­готовки вчителів латинської мови. 1918–31 учителював у Житомирі; водночас 1923–24 — літературний редактор газети «Радянська Волинь». 1931–33 — у Запорізькому педагогічному ін­ституті: від 1932 — завідувач кафедри мово­знавства; 1933–47 (з пере­рвами) — у Полтавському педагогічному ін­ституті: від 1944 — завідувач кафедри українського мово­знавства. 2 трав­ня 1938 заарешт., 5 лютого 1939 засуджений до 10-ти років по­збав­ле­н­ня волі. 1940 звільнений і реа­білітований. Від 1947 (з пере­рвою) — завідувач кабінету української і російської мови і літератури Житомирського ін­ституту удосконале­н­ня кваліфікації вчителів. 1962–76 пра­цював у Житомирському педагогічному ін­ституті. Наукові дослідже­н­ня: історичне мово­знав­ство, мова української художньої літератури 18–19 ст. Пере­клав з латинської українською мо­вою і під­готував до друку па­мʼят­ку староукраїнської мови «Грам­ма­тыку словенскую» (К., 1970) І. Уже­вича.