КЛІ́ВЛЕНД (Cleveland) — місто у штаті Оґайо, США. Знаходиться на пів­ден­ному узбереж­жі озера Ері. Населе­н­ня 431,9 тис. осіб (2008; міська агломерація — 2,2 млн осіб). Близько 50 % становлять афроамериканці і близько 5 % — іспаномовні. Важливий комунікаційний і промисловий осередок США. Діють під­приємства важкої, автомобільної, електротехнічної, текс­тильної промисловостей. Серед музеїв — Клівлендського історичного товариства, мистецтв; театрів — «Караму» (1915; найдавніший афроамериканський театр США), «Плейгаус-сквер». Аеропорти: «Гопкінс» (між­народний), «Берк». Засновано 1796 екс­педицією на чолі з генералом М. Клівлендом. Значний економічний роз­виток роз­почався 1832, коли К. став кінцевим пунктом судноплавного ка­налу між озером Ері та р. Оґайо. Від 1836 — місто. У 2-й половині 19 ст. — важливий залізничний вузол.

Перший українець С. Бондар прибув до К. у 1884. Згодом у місті почали оселятися інші українці із Закарпа­т­тя та Галичини. Спочатку пере­важали закарпатці, які створили греко-католицьку парафію св. Івана Хрестителя. Згодом зʼявилися парафії РПЦ. 1902 засновано Братство св. Петра і Павла, яке дало початок греко-католицькій парафії з одно­ймен­ною на­звою (1910 збудовано церкву). 1924 по­стала українська православна парафія св. Володимира (1967 збудовано нову церкву в Пармі). У між­воєн­ний період у місті існували Український народний дім (засновано 1919), Український банк, 4 українські школи (зокрема 3 вечірні). Діяли хор, низка товариств (10 від­ділів Українського народного союзу, від­діл «Провиді­н­ня», 2 від­діли Союзу українок Америки, Українська злучена організація (засновано 1928), кра­йова Українська професійна асоціація (засновано 1933, голова О. Малицький). Існував Український національний скансен із памʼятниками св. Володимиру, Т. Шевченку, І. Франку та Лесі Українці. 1915 у К. засновано Українську федерацію комуністичної партії (видавала до 1918 газета «Робітник»). Діяли Організація державного від­родже­н­ня України, «Січ». Від­крито школу танців В. Авраменка. Також К. був центром лемківського руху в США. Активна повоєн­на ім­міграція пере­міщених осіб зумовила виникне­н­ня нових греко-католицьких та православних парафій, а також організацій, низка яких функціонують і нині: Ліга української молоді Пів­нічної Америки (від­новила діяльність 1946), Братство УСС (1953–93), Братство колишніх вояків УНА (від 1951), Товариство вояків УПА ім. Р. Чу­принки (від 1952; має власну ділянку на цвинтарі св. Петра і Павла з памʼятниками воїнам УПА), академічна громада «Зарево» ім. П. Орлика (1950–63), Товариство української студіюючої молоді ім. Міхновського (від 1962), Обʼ­єд­на­н­ня демократичної української молоді (від 1951), «Пласт» (від 1949), Спілка української молоді (від 1952), Учительська громада (1965–80), товариство «Самопоміч» (від 1956), Українська кредитна спілка «Основа» (від 1964) та ін. Зʼявилися нові від­діли Союзу українських жінок (6), Українського народного союзу (10), а також від­діл Організації оборони чотирьох св­обід України (1947) та ін. Від­крито школи україно­знавства товариства «Рідна школа», ім. Т. Шевченка при парафії св. Володимира (1955). Засновано хор «Дні­про» (1955, диригент Є.-О. Садовський), школу бандури ім. Г. Китастого (1983), спортивне товариство «Львів», Карпатський лещетарський клуб (1963). Також діяли від­діли Українського лікарського товариства Пів­нічної Америки (від 1953), Товариства українських інженерів Америки (від 1954), НТШ (від 1956), Учительська громада (1965–80-і роки). 1952 з ініціативи Л. Бачинського від­крито Український музей-архів (його керівник до 1977). У К.–Пармі 2003 від­крито почесне консульство України під керівництвом А. Футея. Серед ві­домих українців, які жили чи працювали у К., — Я. Волянський, М. Малецький, М. Задорецький, отець Д. Ґресько, отець І. Тилявський, отець І. Наконечний, Т. Шмаґала, В. Радзикевич, М. Курах, Г. Китастий, З. Вин­ницький, В. Ліщинецький, В. Волянський, І. Фур, Б. Футей, М. Пап, М. Попович, С. Кікта, Я. Барнич, О. Фединський, М. Дейчаківський, Д. Гординська-Каранович, С. Воляник та ін. За пере­писом населе­н­ня, 2000 у К. мешкало 23,7 тис. українців (за іншими даними — понад 40 тис., оскільки під час пере­пису частина ви­значилася як росіяни, словаки, карпаторусини, угорці).