КЛІ́МАТ — багаторічний режим погоди, зумовлений сонячною радіацією, її пере­творе­н­ням у діяльному шарі земної поверх­ні та повʼязаною з нею циркуляцією атмо­сфери й океанів і характерний для певної місцевості. Дія цих клімато­утворювальних чин­ників залежить від гео­графічних характеристик окремої місцевості — її гео­графічної широти, висоти над рівнем моря, оро­графії, роз­поділу моря і суходолу, наявності льодового і снігового покривів та ін. Пере­буваючи у тісному взаємозвʼязку з усіма компонентами природи, К. значно впливає на них, зокрема на умови життя і самопочу­т­тя людини. Уявле­н­ня про К. базується на середніх значе­н­нях окремих метеорологічних характеристик (атмо­сферного тиску, температури і вологості повітря, режиму вітру, хмарності, опадів, атмо­сферних явищ тощо), властивих певній території протягом багаторічного періоду, а також на даних математичного аналізу по­вторюваності цих характеристик. Як допоміжні за­стосовують різні комплексні показники, напр., індекси зволоже­н­ня, посушливості, континентальності. На від­міну від погоди, К. властива певна сталість, проте у геологічному та історичному минулому К. неодноразово змінювався. Значну роль у його формуван­ні ві­ді­грає діяльність людини.

Дослідже­н­ня клімату

Пита­н­ня К. ви­вчає кліматологія, одним із головних зав­дань якої є класифікація К. Ві­домі класифікації О. Воєйкова (за гідрол. ознаками), Б. Алісова (за умовами надходже­н­ня сонячної радіації та за особливостями циркуляції атмо­сфери), Л. Берга (за характером геогр. ландшафтів), А. Пенка (за спів­від­ноше­н­ням між опадами та випаровува­н­ням). Для території України роз­роблено агрокліматичну класифікацію В. Попова. За по­єд­на­н­ням певних метеорологічних характеристик ви­окремлюють, зокрема, комплексну класифікацію Є. Федорова та Л. Чубукова, які використовують у курортології та сільськогосподарському виробництві. Від­повід­но до умов зволоже­н­ня роз­різняють К. аридний і гумідний, залежно від дії певного типу повітряних мас — морський і континентальний. Для характеристики К. використовують поня­т­тя «макроклімат», «мезоклімат» та «мікроклімат» (напр., клімат міста).

Клімат на території України

К. України помірно континентальний, з певними особливостями у Кримських горах та Українських Карпатах, а також на Пів­ден­ному березі Криму, якому властиві риси субтропічного клімату. Континентальність К. зро­стає із Заходу на Схід. Середні температури найхолоднішого місяця (січня) коливаються від –7 °С на Пів­ден­ному Сході до +2–+4 °С на Пів­ден­ному березі Криму, найтеплішого (липня) — від +18 °С на Зх. до +22–+23 °С і вище — на Пів­дні Україні властивий континентальний тип річного ходу атмо­сферних опадів з максимумом влітку і мінімумом взимку, спо­стерігається по­ступове зменше­н­ня їх кількості із Заходу та Пів­нічного Заходу на Пів­ден­ний Схід та Пів­день (від 550–650 мм до 300–350 мм). Максимальна кількість опадів — в Українських Карпатах (до 1500–2000 мм). К. території України ви­вчають в Українському науково-дослідному гід­ро­метеорологічному ін­ституті, Одеському екологічному університеті, на спеціалізованих кафедрах університетів. Наукові дослідже­н­ня базуються на даних, одержаних за допомогою наземної гід­ро­метеорологічної мережі та аерокосмічних спо­стережень. Серед практичних роз­робок українських вчених — утворе­н­ня штучних опадів на обмеженій території, методи боротьби з градом, різноманітні кліматологічні меліорації.