Клімат континентальний

КЛІ́МАТ КОНТИНЕНТА́ЛЬНИЙ — тип клімату, що спо­стерігається у від­далених від океанів та морів частинах материків, де упродовж року пере­важають повітряні маси континентального походже­н­ня. К. к. формується за умов домінантного впливу на атмо­сферу значних просторів суходолу; від­різняється під­вищеною амплітудою річного та місячного ходу температури повітря, різкішою між­добовою мінливістю температури, зменше­н­ням (для певної широти) кількості опадів та різкою між­річною їх мінливістю. Важливим показником континентальності клімату є добова, місячна та річна амплітуда температури повітря, яка залежить від фізико-гео­графічного положе­н­ня, мас­штабу циркуляції атмо­сфери, під­стильної поверх­ні та сезон­них від­мін­ностей. 

Континентальність клімату зро­стає зі збільше­н­ням річної амплітуди температури повітря. Амплітуда ви­значається від­стан­ню певної території від океанів та морів і пере­буває у прямій залежності від турбулентного теплооб­міну між під­стильною поверх­нею та повітрям. Для морського узбереж­жя характерна не­значна амплітуда температури повітря, всередині континенту, як і в понижених формах рельєфу (долинах, низовинах, улоговинах), вона зро­стає. В Україні річна амплітуда збільшується із Заходу на Схід, тому що в цьому напрямі пере­важає по­вторюваність повітряних мас континентального походже­н­ня. Найменшою континентальністю характеризуються західні області, де впродовж року пере­важають вологі повітряні маси Атлантики, які помʼякшують температурні умови взимку і зменшують про­гріва­н­ня повітря влітку. Центральні рівнин­ні ра­йони за­ймають проміжне положе­н­ня, ця територія пере­буває під впливом повітряних мас як морських, так і холодного повітря арктичного походже­н­ня, які транс­формуються у помірно континентальне повітря. 

Найбільшою континентальністю характеризуються східні ра­йони. Термічний режим взимку формується арктичними повітряними масами, а влітку — інтенсивним про­гріва­н­ням континентального повітря. На Пів­дні виділяють субтропічну кліматичну зону, роз­ташовану на Пів­ден­ному березі Криму, де мʼяка зима і сухе спекотне літо зумовлюють найменшу амплітуду температури повітря. На Заході амплітуда температури повітря за рік становить 22 °С. Контрасти температури не­значні, упродовж року пере­важає вітер із західною складовою, який пере­носить повітря з Атлантики. У напрямі на Схід амплітуда збільшується до 29 °С, що свідчить про посиле­н­ня континентальності клімату. Вплив Чорного моря проявляється пере­важно у прибережних ра­йонах, а Азовського — майже непомітний через його не­значну глибину. У горах зима порівняно мʼяка, у літній період температура повітря невисока, амплітуда температури повітря за рік в Українських Карпатах зменшується до 20–21 °С, у Кримських горах вона не пере­вищує 20 °С. В Українських Карпатах з під­вище­н­ням висот річна амплітуда зменшується внаслідок невисокої температури влітку і порівняно теплих зим. Річний хід температури повітря у гірській місцевості близький до умов узбереж­жя.

Амплітуда температури повітря не по­стійна. На фоні закономірного збільше­н­ня континентальності у напрямі із Заходу на Схід виділяють локальні осередки, зумовлені особливостями під­стильної поверх­ні, які порушують загальну тенденцію. Добова амплітуда температури повітря сут­тєво залежить від місцеположе­н­ня станції. У долинах та улоговинах, порівняно із під­вище­н­нями, — значна добова амплітуда температури повітря.

Бризова циркуляція на узбереж­жях Чорного і Азовського морів знижує денну температуру повітря і під­вищує нічний мінімум, внаслідок чого добова амплітуда на узбереж­жях менша, ніж на суходолі. Вплив моря на добовий хід температури повітря істотно від­чувається на від­стані 10–15 км. Зі збільше­н­ням від­стані від берега добова амплітуда зро­стає у 1,5–2 раза. У холодний період року вона значно менша, ніж у теплий. Найменша середня добова амплітуда температури повітря — у листопаді–лютому (у горах — менше 2 °С, на більшій частині території — 2–3 °С). На Закарпатській низовині і в степовому Криму добова амплітуда у зимові місяці дорівнює 4–6 °С. На початку весни амплітуда зро­стає в горах до 3 °С, на узбереж­жі — до 4–5 °С, на решті території — до 6–8 °С. Найбільша добова амплітуда спо­стерігається у квітні–вересні (на Пів­дні — 11–12 °С, на узбереж­жі — 5–6 °С, у горах — до 4 °С). На початку жовтня добові колива­н­ня температури повітря зменшуються внаслідок більшого надходже­н­ня тепла з ґрунту і повʼязаним із цим ходу ефективного ви­промінюва­н­ня. Добова зміна температури повітря залежить від характеру погоди — за тихої та ясної погоди амплітуда майже удвічі більша, ніж за хмарної та вітряної.