Гайворонський Петро Євгенович

ГАЙВОРО́НСЬКИЙ Петро Євгенович (11. 06. 1958, м. Лисичанськ Луганської обл. — 25. 05. 2024, Київ) — письменник, журналіст, краєзнавець. Член НСПУ (2015). Лауреат премій імені М. Чабанівського (2014), імені П. Василенка (2017). Закінчив історичний факультет Сімферопольського університету (1980). Відтоді учителював у м. Покровськ Донецької обл., зокрема 1984–2005 викладав у педагогічному училищі. Очолював міськрайонний осередок «Оберіг». Редактор багатотиражної газети «Освітяночка» (2003–05). Співпрацював із редакцією часопису українців Австралії й Нової Зеландії «Вільна думка» в Донецькій обл. (від 1996). Редагував альманахи «Царина степу», «Любимый город», «Покровський літописець». Друкувався в газетах «Вісті», «Освіта» (обидві — Київ), «Донеччина» (Донецьк), «Свобода» (Нью-Йорк), журналах «Дзвін» (Львів), «Громада» (Ньюкасл), «Хазяїн» (Київ) та ін. Окремі твори перекладені англійською, італійською, російською та білоруською мовами. Автор кількох повістей та збірок новел, книг із краєзнавства, педагогіки, зокрема «Красноармійське педагогічне училище: Історія і сучасність» (2-е видання, Д., 2005), «Вугільні підприємства Красноармійська» (Макіївка, 2006), «Історія міського статусу Красноармійська» (Д., 2009), «Війна в Донбасі: Скельця калейдоскопа» (К., 2014), «Нотатки педагога» (Краматорськ, 2017), «Війна в Донбасі: Скельця калейдоскопа. Нотатки педагога» (Ж., 2017), «Покровськ і Покровщина» (К., 2020).

Завантажити статтю