Гайворонський Петро Євгенович

ГАЙВОРО́НСЬКИЙ Петро Євгенович (11. 06. 1958, м. Лисичанськ Луганської обл. — 25. 05. 2024, Київ) — письмен­ник, журналіст, крає­знавець. Член НСПУ (2015). Лауреат премій імені М. Чабанівського (2014), імені П. Василенка (2017). Закінчив історичний факультет Сімферопольського університету (1980). Від­тоді учителював у м. Покровськ Донецької обл., зокрема 1984—2005 викладав у педагогічному училищі. Очолював міськра­йон­ний осередок «Оберіг». Редактор багатотиражної газети «Освітяночка» (2003—05). Спів­працював із редакцією часопису українців Австралії й Нової Зеландії «Вільна думка» в Донецькій обл. (від 1996). Редагував альманахи «Царина степу», «Любимый город», «Покровський літописець». Друкувався в газетах «Вісті», «Освіта» (обидві — Київ), «Донеч­чина» (Донецьк), «Свобода» (Нью-Йорк), журналах «Дзвін» (Львів), «Громада» (Ньюкасл), «Хазяїн» (Київ) та ін. Окремі твори пере­кладені англійською, італійською, російською та білоруською мовами. Автор кількох повістей та збірок новел, книг із крає­знавства, педагогіки, зокрема «Красноармійське педагогічне училище: Історія і сучасність» (2-е ви­да­н­ня, Д., 2005), «Вугільні під­приємства Красноармійська» (Макіївка, 2006), «Історія міського статусу Красноармійська» (Д., 2009), «Війна в Донбасі: Скельця калейдо­скопа» (К., 2014), «Нотатки педагога» (Кр­аматорськ, 2017), «Війна в Донбасі: Скельця калейдо­скопа. Нотатки педагога» (Ж., 2017), «Покровськ і Покровщина» (К., 2020).