Павловський Олександр Кіндратович

Визначення і загальна характеристика

ПАВЛО́ВСЬКИЙ Олександр Кіндратович (21. 02(05. 03). 1861, с. Татарбунари Аккерманського пов. Бессарабської губ., нині місто Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. — 03. 06. 1923, Петроград, нині Санкт-Петербург) — фахівець у галузі будівництва. Чоловік Л. Павловської, батько Ксенії, дід Тетяни Каришевих. Закінчив Одеське реальне училище (1880) та С.-Петербурзьке будівельне училище (пізніше інститут цивільних інженерів, 1885). Відтоді до 1901 працював на будівництві у Санкт-Петербурзі та м. Псков (Росія), де переважно здійснював облаштування опалювально-вентиляційних систем. Був членом Технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії (від 1885) й архітектором господарського управління Синоду Російської імперії; членом правління Товариства цивільних інженерів і членом Санкт-Петербурзького товариства архітекторів. 1901–23 — у Петроградському інституті цивільних інженерів: від 1902 — екстраординарний професор, від 1911 — ординарний професор, водночас від 1905 — інспектор, потім — проректор. 1918 як цивільний інженер у складі петроградської групи експертів брав участь у відбудові м. Ярославль (РФ). Наукова діяльність була зосереджена переважно на влаштуванні опалення та вентиляції будівель. Розробив технічні проєкти, що створювали умови для кращого збереження фресок у церквах. Охарактеризував принципи зведення лікарень, будинкових пралень, прокладення каналів і труб, спорудження сміттєспалювальних станцій.

Завантажити статтю