Пагутяк Галина Василівна

ПАГУТЯ́К Галина Василівна (у заміжжі — Москалець; 26. 07. 1958, с. Залокоть Дрогобицького р-ну Дрогобицької, нині Львівської обл.) — письменниця. Член НСПУ (1983). Національна премія України імені Т. Шевченка (2010; за роман «Слуга з Добромиля»). Українсько-австралійська літературна премія «Айстра» (2008), премія імені В. Шевчука (2015). Дитячі роки минули в с. Уріж (Дрогобицький р-н), що стало її духовною батьківщиною. З дитинства життя було сповнене містичних подій та розповідей, які передалися в її творах. Навчалася у Львівському (1978–80), закінчила Київський університет (1983). Учителювала; працювала у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, Львівській картинній галереї, юридично-консультаційному центрі допомоги біженцям «Права людини не мають кордонів». Дебютувала повістю «Діти» у журналі «Дніпро» (1981, № 7). Загалом чимало її прози опубліковано у періодиці. Повісті та романи вміщено у журналах «Жовтень» (1988, № 5: «Гірчичне зерно»), «Дзвін» (1996, № 9: «Смітник Господа нашого»; 2001, № 4/5: «Біограф Леонтовича»), «Перевал» (1993, № 3/4: «Захід сонця в Урожі»), «Сучасність» (1995, № 10: «Книга снів і пробуджень»; 1997, № 11: «Радісна пустеля»; 2002, № 9/10: «Писар Східних Воріт Притулку»), «Кур’єр Кривбасу» (1997, ч. 87/90: «Записки Білого Пташка»; 2002, ч. 148: «Кіт з потонулого будинку»), «Ї» (2002, № 26: роман-есе «Жорстокість існування»), «Сова» (2004, № 1: «Втеча звірів, або Новий бестіарій»), а новели та есеї — в часописах «Авжеж!» (1991, № 4), «Дукля» (1994, № 1), «Кур’єр Кривбасу» (1996, ч. 53/54; 1999, ч. 119–121; 2005, ч. 182), «Перевал» (1994, № 2), «Основа» (1995, № 28), «Дзвін» (1998, № 5/6), газеті «Літературний Львів» та ін. Твори П. увійшли до антологій «Квіти в темній кімнаті» (1997) та «З непокритою головою» (2017; обидві — Київ), «Приватна колекція» (2002), «Незнайома» (2005), «Книга Лева» (2014; усі — Львів), хрестоматійного додатку «МУЕАЛ» («Плерома», 1998, № 3). Уперше в незалежній Україні вийшли вибрані твори письменниці-вісімдесятниці в тематичному 10-книжжі: «Захід сонця в Урожі: Книга вершинна», «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками: Книга ґотична» (обидві — 2016), «Небесна кравчиня: Книга беззахисності», «Жорстокість існування: Книга есеїстична» (обидві — 2017), «“Сентиментальні мандрівки Галичиною” та інші історії: Книга мандрів» (2018), «Зачаровані музиканти. Слуга з Добромиля: Книга містична», «Хроніка зниклого міста. Бесіди з Перевізником: Книга пошуків» (обидві — 2019), «Писар Східних Воріт Притулку. Писар Західних Воріт Притулку. Гіркі землі: Книга екзистенційна» (2020), «Маґнат. Скам’янілий корабель: Книга історична» (2021) та «Паломництво в країни Сходу: Книга східна» (2022; усі — Львів). Її проза перекладена англійською («From Three Worlds», Boston, 1996 — оповідання «Потрапити в сад»), німецькою («Letzter Besuch in Tschornobyl», Kranichfeld und Marbur, 1994 — уривки з повісті «Захід сонця в Урожі»; «Ein Rosenbrunnen», Brodina, 1998 — новели «Тебе спалить сонце» та «Дивись назад»; «Die Kürbisfürstin», Brodina, 2000 — уривок з роману «Радісна пустеля»), російською («Современная украинская повесть», К., 1988 — повість «Діти»), словацькою («Živé sny», Bratislava, 1988 — повість «Соловейко») та хорватською («Kolo», 2000, № 1 та антології «Ukrajinski književni huligani», Zagreb, 2002 — новела «Дивись назад») мовами. П. — яскрава представниця покоління вісімдесятників. Дебютувала в літературі великими творами у досить ранньому віці. Згодом подивувала читачів філігранною малою прозою. У своїх новелах у декількох рядках, в одному абзаці, вона творить надзвичайної сили й яскравості образи. Заворожує читача й своєю міфо-поетичною прозою. Їй властиві фантастично-символічна манера письма, прорив до «вигаданого світу», потяг до містики та безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорстокому світі. Письменниця постійно прагне зазирнути і за межу людської свідомості та осмислювати пограничний стан людського буття. Недомовленість у багатьох її творах дає великий простір читацькій фантазії, спонукає до співтворчості, робить образи багатовимірними, врешті, несе в собі шарм таємничості й незбагненності. Вона тонко й глибоко відтворює і національну автентичність. Багато її творів сповнені великою тугою за Садом, якого не можна віднайти і який став її мрією за втраченим щастям, а земля — колами пекла. Останніми роками в прозі П. помітний вплив літератури Сходу. Так, роман «Книга снів і пробуджень» написаний у жанрі дзуйхіцу, традиційному для японської літератури. У доробку — цикл поезій «Молитви» («Основа», 1995, № 28) та багато есеїв, а також книги для дітей: «Королівство» (Т., 2005; 2010; 2016), «Втеча звірів, або Новий Бестіарій» (К., 2006), «Книгоноші з Королівства» (Т., 2007; 2016), «Лялечка і Мацько» (2008), «Зачаровані музиканти» (2010; обидві — Київ), «У кожного є бабуся» (Л., 2015).

Рекомендована література

1. Положій В. У пошуках справжності // Київ. 1983. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Приходько І. Мрія про сонячні галявини // Жовтень. 1984. № 10;
   Google Scholar Internet
3. Мовчан Р. Чи легко потрапити в сад? // Дзвін. 1990. № 11;
   Google Scholar Internet
4. Квасній О. Геніальна невправність Галини Пагутяк // Книжник-review. 2000. № 6;
   Google Scholar Internet
5. Поліщук О. У пошуках незайманого світу // Слово і час. 2002. № 7;
   Google Scholar Internet
6. Іваничук Р. «Піраміда» представляє львівську літературну квадригу // Літ. Україна. 2003. Ч. 37/38;
   Google Scholar Internet
7. Бокшань Г. Героїчний міф у романі Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля» // Наук. вісн. Ужгород. університету. Сер. філологія. 2016. Вип. 2;
   Google Scholar Internet
8. Її ж. Неоміфологічна модель світу в дилогії Галини Пагутяк «Писар Східних Воріт Притулку» та «Писар Західних Воріт Притулку» // Наздогнати черепаху: «Приватна колекція» Василя Ґабора в сучасному літературному дискурсі. Л., 2021;
   Google Scholar Internet
9. Ґабор В. [Бібліогр. відомості про творчість Г. Пагутяк] // Там само.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю