Палажченко Олексій Овсійович

Визначення і загальна характеристика

ПАЛА́ЖЧЕНКО Олексій Овсійович (23. 03. 1924, с. Вікторове Глухівського р-ну Чернігівської губ., нині Шосткинського р-ну Сумської обл. — 28. 03. 1979, Київ) — письменник. Член СПУ (1958). Премія імені П. Рудя (1969). Під час німецько-радянської війни — у партизанському з’єднанні С. Ковпака, від 1943 — на фронті. Бойові нагороди. Закінчив Глухівський учительський інститут (1949), Вищу партійну школу при ЦК КПУ (1958). Учителював (1950–52); від 1952 — на журналістській роботі, зокрема від 1958 — відповідальний секретар журналу «Радуга»; працював у Міністерстві освіти УРСР. Дебютував 1939 віршем «Весна» у глухівській районній газеті, під час війни друкувався у фронтовій пресі. Окремими виданнями вийшли збірки поезій «Путивляночка» (1956), «Зелений гомін» (1958), «На полі честі» (1971); нариси «Марія Савченко» (1960), «Там, де жили Кайдаші» (1961), «З вогнем Прометея у серці» (1966), «Доблесна юність» (1968), «Серце мужнє і пісенне» (1973); повість «Подвиг комісара» (1970); поема «Васильок» (1986; усі — Київ). В основі творчості — героїчно-патріотична тематика.

Завантажити статтю