Палій Микола-Мирослав

ПАЛІ́Й Микола-Мирослав (псевдонім — Микола Гурко; 07. 12. 1911, с. Богданівка, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 23. 07. 1994, м. Белойт, шт. Вісконсин, США) — письменник, перекладач. Доктор медицини (1940) та філософії (1968). Закінчив гімназію в Тернополі та Малу духовну семінарію у Львові. Студіював на філософському та медичному факультетах Університету в Римі (від 1938), в університетах Огайо (США), Сан-Хосе (Коста-Рика), Манаґуа (Нікараґуа), Сальтільйо (Мексика). Працював професором романських мов в Огайському університеті (1943–50), Белойтському коледжі, де був головою Східноєвропейського відділу. Писав українською, англійською та іспанською мовами. Дебютував 1925 віршем «Україні» в журналі «Наш приятель». Як фейлетоніст у 1930-х рр. постійно виступав у львівському католицькому часописі «Мета». Автор повістей «Надійні дні» (Мюнхен, 1949), «Сентиментальна Україна» (Буенос-Айрес, 1974), «Марі, Марі» (Відень, 1975), «Дудьо і я» (1980), «Весноосінь» (1991), збірки «Поезії» (1970), книг новел «Палкою кров’ю» (1978) та гумору й сатири «Романтична Україна» (1980), а також перекладів з іспанської мови: видання «Сім коротких п’єс» (1988; усі — Буенос-Айрес), п’єса «Нова драма» М. Тамайо, оповідання Р. Пальма, К. Ліра, А. Гільєна та ін. Серед численних (понад 200) праць — «Польська література після війни», «Характер польської повоєнної літератури», «Великодні звичаї в сучасному селі» (журнал «Мета», 1932), «Горільництво в Тернопільському повіті» («Відродження», 1932). Йому належать розвідка «Про село Богданівка» (1932), брошура «Молода Італія» (1937).

Завантажити статтю