Панченко Петро Пантелеймонович
ПА́НЧЕНКО Петро Пантелеймонович (16. 10. 1928, с. Мгар Лубенського р-ну Полтавської обл. — 20. 04. 2016, Київ) — історик. Доктор історичних наук (1982), професор (1985). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державні нагороди СРСР. Закінчив Львівський університет (1956). Від 1947 займався педагогічною, журналістською і громадською діяльністю у Львівській обл.; від 1974 працював у Інституті історії НАНУ (Київ): 1984–86 — завідувач відділу історії техніки, 1991–2003 — завідувач відділу сучасної історії України; від 2004 — професор кафедри методики викладання історії та права Київського університету імені Б. Грінченка; за сумісництвом — головний науковий співробітник Інституту історії аграрної науки, освіти та техніки Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААНУ (Київ). Наукові дослідження: проблеми українського селянства радянської доби, історія козацтва, громадсько-політичних рухів, партій, громадських організацій.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Про впровадження елементів наукової організації праці в роботу. 1970; Научные основы развития общественно-политической жизни села. 1979; Развитие сельского хозяйства Украинской ССР. 1959–1980. 1980; Украинское село на пути научно-технического прогресса: достижения и просчеты (60–80-е годы). 1988; Сторінки історії України ХХ століття (Українське село: поступ, сподівання, тривоги). 1995; Аграрна історія України. 2000; 2001; 2014 (співавтор); Українське козацтво в історичному просторі. 2003 (співавтор); усі — Київ.
Рекомендована література
- Панченко Петро Пантелеймонович: До 80-річчя від дня народження. К., 2008;
- Падалка С. С. In memoriam. Панченко Петро Пантелеймонович: [Некролог] // Український історичний журнал. 2016. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
