Пасічник Михайло Павлович

Визначення і загальна характеристика

ПА́СІЧНИК Михайло Павлович (04. 04. 1953, с. Половецьке Бердичівського р-ну Житомирської обл.) — письменник, громадський діяч. Член НСПУ (1977; у 2007–17 — голова її Житомирської організації). Заслужений діяч мистецтв України (2016). Премії імені М. Шпака (1983), імені В. Юхимовича (2008), імені Олександра Олеся (2010), імені І. Огієнка (2011), імені Лесі Українки (2014), імені І. Кошелівця, імені В. Поліщука (обидві — 2015), імені С. Руданського (2019). Закінчив Житомирський педагогічний інститут (1974). Учителював; 1976–2000 — на журналістській роботі. Очолював Житомирське обласне літературне об’єднання (1979–85). Перший голова Товариства української мови імені Т. Шевченка у Бердичеві (1990). Написав і видав низку історико-краєзнавчих книг («Завжди на висоті. Історія та сьогодення села Слободище», 2001; «В багатьох живих вимірах: спогади, твори, фотосвітлини: До 80-річчя від дня народження письменника М. І. Степанюка, 2001; «Вилиті в металі сімдесят», 2002; «Золото-срібний напій берендеїв», 2002 тощо), як видавець видрукував чимало книг сучасних місцевих письменників. Дебютував 1970 добіркою віршів в обласних газетах. Його поезіям притаманні як простота й людяність, зворушливість та дитяче подивування світом, так і глибока думка й розважливість, метафоричність та яскрава образність. У доробку також гумор та сатира («Вказівний перст жони», 2006; «О, як негарно збоку!», 2009; тритомник «Двовійна», 2018–21; усі — Житомир), твори для дітей («Наші з Савичем дороги», «Жива книжечка» і «Василькові посівайки»).

Завантажити статтю