ПА́СІЧНИК Михайло Па­влович (04. 04. 1953, с. Половецьке Бердичівського р-ну Житомирської обл.) — письмен­ник, громадський діяч. Член НСПУ (1977; у 2007–17 — голова її Житомирської організації). Заслужений діяч мистецтв України (2016). Премії імені М. Шпака (1983), імені В. Юхимовича (2008), імені Олександра Олеся (2010), імені І. Огієнка (2011), імені Лесі Українки (2014), імені І. Кошелівця, імені В. Поліщука (обидві — 2015), імені С. Ру­данського (2019). Закінчив Житомирський педагогічний ін­ститут (1974). Учителював; 1976–2000 — на журналістській роботі. Очолював Житомирське обласне літературне обʼ­єд­на­н­ня (1979–85). Перший голова Товариства української мови імені Т. Шевченка у Бердичеві (1990). Написав і видав низку історико-крає­знавчих книг («Завжди на висоті. Історія та сьогоде­н­ня села Слободище», 2001; «В багатьох живих вимірах: спогади, твори, фотосвітлини: До 80-річчя від дня народже­н­ня письмен­ника М. І. Степанюка, 2001; «Вилиті в металі сімдесят», 2002; «Золото-срібний напій берендеїв», 2002 тощо), як видавець ви­друкував чимало книг сучасних місцевих письмен­ників. Дебютував 1970 добіркою віршів в обласних газетах. Його поезіям притаман­ні як простота й людяність, зворушливість та дитяче подивува­н­ня світом, так і глибока думка й роз­важливість, метафоричність та яскрава образність. У доробку також гумор та сатира («Вказівний перст жони», 2006; «О, як негарно збоку!», 2009; тритомник «Двовійна», 2018–21; усі — Житомир), твори для дітей («Наші з Савичем дороги», «Жива книжечка» і «Василькові посівайки»).