Петренко Микола Євгенович
ПЕТРЕ́НКО Микола Євгенович (06. 11. 1925, м. Лохвиця, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 10. 10. 2020, Львів) — письменник. Член НСПУ (1960). Заслужений діяч мистецтв України (2006). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2018). Премії імені Ю. Яновського (1984), імені П. Тичини (1989), імені Б.-Н. Лепкого (Краків, 2002) та ін. Лауреат численних літературних і пісенних конкурсів в Україні та за кордоном. Закінчив Львівський університет (1957). Перебував на примусових роботах у Німеччині (1942–45) та на шахтах Донбасу (1945–47). Відтоді — на журналістській роботі у Львові; 1959–67 — редактор Львівського телебачення; 1967–75 — кореспондент газети «Літературна Україна» (Київ). Від 1976 — на творчій роботі. У доробку — поетичні збірки, проза, публіцистика, гумор, вірші для дітей, казки. У літературу ввійшов як поет, що писав для дорослих — про змарновану в неволі юність, про потребу людей усього світу жити в мирі та щасті, як то й заповідалося одвічними людськими законами. Проте, коли в нього з’явилися донька та син, почав писати і для дітей. Дебютував книжечкою «Марічка-невеличка» (Л., 1962; ілюструвала С. Караффа-Корбут), серед інших видань — «Чом не ростуть вареники?» (1971), «Вусата сімейка» (1981; обидва — Київ), «По сто діток у хаті» (1985), «Довбушів топірець» (1990), «Непроданий кінь» (1996), «Вишиванка від ангела» (2000), «Кожух для п’яти братів» (2001), «Заблуда» (2002), «Великоднє причастя» (2006), «Випав гномик із коляски» (2008), «Яринка-Яровинка» (2012), «Десант в Либохорі» (2013), «Чи бували ви у Львові?» (2014; усі — Львів). Написав низку п’єс і лібрето музичних вистав, які ставили переважно на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало» (за казкою Г.-Х. Андерсена, 1977), «Червона хустина» (за однойменним оповіданням А. Головка, 1986), «Маленький принц» (за твором А. де Сент-Екзюпері, 1994), «Кобиляча голова» (за мотивами народної казки, 2001), «Дві Іванки» (за казкою В. Короліва-Старого, 2002) тощо. Низку віршів П. композитори А. Кос-Анатольський, В. Івасюк, І. Білозір, М. Скорик поклали на музику, деякі з них визнані кращими піснями року. Окремими виданнями вийшли книги пісень «Намалюй мені ніч» (К., 1987), «У терновий вінок героям» (Коломия, 1994), «Дитячі голоси України» (Л., 2001).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Дні юності. Л., 1957; Серцем палаючим. Л., 1959; Весняний засів. Л., 1961; Суворі береги. К., 1963; Гранітні віхи. К., 1964; Світ чекає на тебе. К., 1968; Не ступлю на цю землю. К., 1971; Вовча дієта. К., 1975; Балада про натруджені руки. Л., 1976; Дисонанси. Л., 1978; Заповітна гора. Л., 1979; Молода осінь. К., 1984; Щоб ластівки прилітали. К., 1985; Крутояр. Л., 1986; Віра в мирний день. К., 1989; Символіка слова. Л., 1991; Лакмусова стрічка. К., 1991; Молитва отця Зенона. Л., 1993; Перепустка до раю. Л., 1995; Понад двома безоднями. Л., 1995; Злочин у сотенному містечку. Л., 2000; Нагорна сповідь. Л., 2000; Про вербу. Л., 2002; Пошматований день. Л., 2003; Прийшов ангел. Наша історія в людських долях. Л., 2013.
Рекомендована література
- Лучук В. Щоб збуджувати фантазію // Дніпро. 1971. № 2;
- Ільницький М. Проза поета // Жовтень. 1974. № 2;
- Герасимчук Д. Жадання добра // Там само. 1981. № 3;
- Кудлик Р. Опалений блискавицями // Там само. 1985. № 11;
- Салига Т. Вірші — мої дерева // Літ. Україна. 1990, 28 січ.;
- Федотюк П. І буде рай на рідних берегах // Там само. 2001, 25 січ.;
- Салига Т. Весь у полоні святої ідеї: Крит. сильвета М. Петренка у мозаїці його віршів // Вітчизна. 2005. № 5–6.
Завантажити статтю
Людина 
