Пилипчук Михайло Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПИЛИПЧУ́К Михайло Михайлович (26. 03. 1924, с. Камʼяний Брід Фасівського, нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 14. 03. 2014, м. Миколаїв, нині Стрийського р-ну Львівської обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1995). Лауреат між­народного літературного конкурсу в Нью-Йорку (2000, 2-а премія). На­вчався 1943—45 у Харківському ін­ституті інженерів транс­порту та одночасно заочно на філологічному факультеті Харківського університету. 1945 заарештований, за творчу діяльність у під­пільних ви­да­н­нях ОУН—УПА засуджений на 15 р., 1947 термін знижено до 10-ти р. Покара­н­ня від­бував у Норильську (РФ). Звільнений 1954 із висилкою у м. Караґанда (Казах­стан), звідки 1956 був звільнений за амністією зі зня­т­тям судимості. Від­тоді мешкав у Миколаєві. Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1963). Працював 1956—90 на керівних посадах у будівельних організаціях. Очолював літературну студію «Пролісок». Регулярно друкувався у періодиці. У його творах най­ефективніше від­ображено життя закатованих політвʼязнів у період СРСР. Автор художньо-документальної трилогії — повісті «За кулісами», «Руки вгору» та «Кайєркан» (Л., 1995) — про стійкість політвʼязнів у моторошних нетрищах ГУЛАГу. Також писав лірику.

Тв.: Крутою дорогою. К., 1991; В обі­ймах Карпат. Л., 1994; Літа летять. Л., 2001 (з теор. посібником «Кон­спект початківцям»); Усе — для України: Спогади, поезії. Л., 2003.

Літ.: Сливинський О. Його провід­на зоря // Літ. Україна. 2004, 18 берез.

М. М. Адамчук

Завантажити статтю