Пойда Дмитро Павлович
Визначення і загальна характеристика
ПО́ЙДА Дмитро Павлович (21. 10(03. 11). 1908, с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського пов. Катеринославської губ., нині Кам’янського р-ну Дніпропетровської обл. — 25. 11. 1992, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — історик. Доктор історичних наук (1962), професор (1963). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Харківський педагогічний інститут (1936). Від 1937 (з перервами) працював у Дніпропетровському університеті: 1939–41, 1946–48, 1965–86 — завідувач, від 1986 — професор кафедри історії СРСР та УРСР; 1948–59 — завідувач кафедри історичних наук Дніпропетровської вищої партійної школи; 1959–65 — завідувач кафедри історії КПРС Дніпропетровського гірничого інституту. Наукові дослідження: історія українського селянства в умовах розкладу і кризи феодально-кріпосницької системи; соціально-економічний розвиток Правобережної України в другій половині 19 ст.; особливості підготовки та проведення селянської реформи 1861. Засновник наукової школи з аграрної історії України. Від 1993 у Дніпровському університеті проводять наукові читання, присвячені пам’яті Д. Пойди.
Додаткові відомості
- Основні праці
- З історії боротьби українського селянства проти духовенства в дореволюційний час. Дн., 1958; Крестьянское движение на Правобережной Украине в пореформенный период (1866–1900 гг.). Дн., 1960; Борьба крестьян Правобережной Украины против духовенства в пореформенный период (1861–1900 гг.) // Вопр. истории религии и атеизма: Сб. ст. Москва, 1962; Про методику вивчення селянського руху періоду домонополістичного капіталізму // Укр. істор. журн. 1966. № 5; Документ об антинародной роли духовенства в период проведения реформы 1861 года // Историогр. и источниковедческие пробл. отечествен. истории. Источники по социально-экономической истории России и Украины XVII–XIX веков: Межвуз. сб. науч. тр. Дн., 1983.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
