Пірко Василь Олексійович
ПІРКО́ Василь Олексійович (24. 02. 1935, с. Волошинова Воля, нині Волошиново Самбірського р-ну Львівської обл. — 16. 07. 2012, Донецьк) — історик. Доктор історичних наук (1996), професор (1996), дійсний член НТШ (2005). Закінчив Львівський університет (1959). Відтоді учителював; від 1966 працював у Донецькому університеті: 1980–85 і 1992–2009 — завідувач кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії; водночас від 1998 — голова (на громадських засадах) Донецького відділення НДІ історії козацтва при Інституті історії України НАНУ. Наукові дослідження: заселення та освоєння Степової України у 16–18 ст., історія Донбасу 16–19 ст., заснування міст Південної України, історичне джерелознавство.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. К., 1991 (співавтор); Військово-землеробські поселення на Півдні України у XVIII ст. Д., 1993; Заселення Степової України в XVI–XVIII ст. Д., 1998; Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI–XVIII ст. Д., 2004; Соляні промисли Донеччини у XVIІ–XVIII ст. Д., 2005; Галицьке село наприкінці ХVІІ — в першій половині ХVІІІ ст. (історико-економічний нарис за матеріалами Перемишльської землі). Д., 2006; Оборонні споруди межиріччя Дніпра і Сіверського Дінця (2-а пол. XVIІ–XVIII ст.). Д., 2007.
Рекомендована література
- Василь Олексійович Пірко // Біобібліографія науковців Донбасу. Д., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
