Піскун Олександр Ілліч

ПІСКУ́Н Олександр Ілліч (30. 07. 1953, м. Зіньків, нині Полтавського р-ну Полтавської обл.) — політичний діяч, історик, політолог. Чоловік В. Піскун. Народний депутат України (1990—94). Кандидат історичних наук (1987). Закінчив історичний (1979) і юридичний (1996) факультети Київського університету. Працював у Сумській філії Харківського політехнічного ін­ституту (1979—90). У ВР України 1-го склика­н­ня — член Комісії з питань державного суверенітету, між­республіканських і між­національних від­носин, фракцій НРУ та «Без­партійні». Входив до Народної Ради, був за­ступником її голови. Спів­автор Декларації про державний суверенітет України, законо­проєктів «Про економічну само­стійність України», «Про освіту», «Про національні меншини», «Про громадянство», «Про державну символіку», «Про національний архівний фонд і архівні установи», «Про біженців», «Про статус іноземців». Брав участь у роз­роблен­ні Кон­ституції України. Один із ініціаторів і організаторів, у травні 1993 — жовтні 1994 — перший за­ступник міністра у справах національностей та міграції. Спів­засновник товариств «Меморіал» та «Просвіта», НРУ на Сумщині, член Великої Ради НРУ (1989—94). Засновник і голова правлі­н­ня Центру досліджень про­блем міграції (1995—2002), спів­засновник Ін­ституту громадянського су­спільства (1995; обидва — Київ).

Завантажити статтю