Піскун Валентина Миколаївна
ПІСКУ́Н Валентина Миколаївна (31. 03. 1957, с. Батурин Бахмацького р-ну, нині місто Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) — історик. Дружина О. Піскуна. Доктор історичних наук (2008), професор (2013). Закінчила Київський університет (1980). Від 1981 працювала у Сумському педагогічному інституті; від 1992 — у Київському університеті: 2000—05 — заступник директора, 2006—10 — старший науковий співробітник Центру українознавства; 2011—23 — у Інституті української археографії та джерелознавства НАНУ (Київ): від 2013 — завідувач відділу джерелознавства новітньої історії України; водночас 2011—13 — професор кафедри історії України Київського університету імені Б. Грінченка. Наукові дослідження: історія Української революції (1917—23), історія української політичної еміграції, біографістика, процеси формування української національної ідентичності. Упорядник календаря-щорічника «Українознавство» (1997—2010), голова редколегії щорічника «Ukraina Magna» (від 2016).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Одне писали, інше тримали в «умі». Мирні переговори між Українською державою та РСФСР 1918 року // Політика і час. 1994. № 2; Формування світоглядно-правових засад понять «громадянство» і «Батьківщина» в українського соціуму (рефлексії Української революції 1917–1921 рр.) // Український соціум. К., 2005; Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття). К., 2006; Дипломат Юрій Коцюбинський: світло і тіні радянського більшовизму // Український археографічний збірник. 2018. Т. 24/25; Ставлення Наддніпрянських політичних кіл до Варшавської угоди // Przegląd Wschodni. 2020. № 61; Регіональна і національна ідентичності українців: досвід функціональності та подолання скривдженості. К., 2021 (співавт.); Павло Чижевський. На службі громади, з вірою в Україну. К., 2024.
Завантажити статтю
Людина 
