Павличко Ярослава Йосипівна

ПАВЛИ́ЧКО Ярослава Йосипівна (05. 11. 1948, с. Стебник, нині місто Дрогобицького р-ну Львівської обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка, мистецтво­знавець, літературо­знавець. Член НСПУ (2004). Премії імені Б.-Н. Лепкого (2001), імені М. Шашкевича (2008), імені О. Грицая (2009), імені М. Утриска (2012). Закінчила Львівський університет (1975). Працює від 1970 у Національному музеї у Львові, де тривалий час очолює сектор рукописів та старо­друків, а також організовує чимало ви­ставок: старо­друки І. Федоровича, Ф. Скорини, острозькі, венеційські старо­друки, рукописні книги 16 ст. (мистецьке оформле­н­ня) тощо. Дебютувала поетичною збіркою «Вежі» (К., 1971), яка отримала схвальні від­гуки критиків. Одна з головних тем її поезії — давня слава Руси-України, її могутність і незборимість. Вірші насичені історичними мотивами, її лірична героїня пере­живає ці давні мотиви на рівні генетичної памʼяті, що робить її поезії особливо знаковими в художній палітрі сьогоде­н­ня. Образи з минулого й образи з майбутнього пере­плітаються несподівано зримо та обʼємно, викри­сталізовуючи яскравий світ чут­тєвого сприйня­т­тя дійсності. Історіософські мотиви мають виразні ліричні інтонації. Публікується у числен­них антологіях, поетичних збірниках. Окремі її твори пере­кладені білоруською, словацькою, французькою, німецькою, польською мовами. Авторка числен­них наукових статей, присвячених історії мистецтва, досліджен­ню української ікони, гравюри (антимінсів), мініатюри, рукописної та старо­друкованої книги, а також видатним по­статям українського малярства. Впровадила у науковий обіг значну кількість памʼяток, серед яких давнє українське малярство, графіка, стародавнє декоративне різьбле­н­ня. Уклала низку бібліо­графічних покажчиків: «Віра Свєнціцька», «Михайло Драган», «Любов Волошин», «Бібліо­графія мистецтво­знавця-візантолога Володимира Залозецького», «Українська ікона: Бібліо­графія» тощо. Авторка низки статей до «Енциклопедії Львова», а також багатьох публікацій про живописців, графіків, скульпторів, істориків мистецтва до «Календаря ювілейних дат» у різні роки. Їй також належать літературо­знавчі роз­відки про творчість письмен­ників В. Густі, О. Кіс, О. Шалак, угорського поета Г. Арона та ін. Пере­кладає поетичні твори з білоруської, польської, чеської, словацької, німецької, італійської, французької, швецької та перської мов, що вміщені у ви­дан­ні «Золота лисиця побіля струмка: Коротка антологія пере­кладів світової поезії» (Л., 2005; 2020). Спів­авторка літературно-мистецьких про­грам «Золота гілка української поезії» та «Мистецький щоден­ник: У парі муз» на обласному радіо.