ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Павличко Ярослава Йосипівна

ПАВЛИ́ЧКО Ярослава Йосипівна (05. 11. 1948, с. Стебник, нині місто Дрогобицького р-ну Львівської обл.) — письменниця, перекладачка, мистецтвознавець, літературознавець. Член НСПУ (2004). Премії імені Б.-Н. Лепкого (2001), імені М. Шашкевича (2008), імені О. Грицая (2009), імені М. Утриска (2012). Закінчила Львівський університет (1975). Працює від 1970 у Національному музеї у Львові, де тривалий час очолює сектор рукописів та стародруків, а також організовує чимало виставок: стародруки І. Федоровича, Ф. Скорини, острозькі, венеційські стародруки, рукописні книги 16 ст. (мистецьке оформлення) тощо. Дебютувала поетичною збіркою «Вежі» (К., 1971), яка отримала схвальні відгуки критиків. Одна з головних тем її поезії — давня слава Руси-України, її могутність і незборимість. Вірші насичені історичними мотивами, її лірична героїня переживає ці давні мотиви на рівні генетичної пам’яті, що робить її поезії особливо знаковими в художній палітрі сьогодення. Образи з минулого й образи з майбутнього переплітаються несподівано зримо та об’ємно, викристалізовуючи яскравий світ чуттєвого сприйняття дійсності. Історіософські мотиви мають виразні ліричні інтонації. Публікується у численних антологіях, поетичних збірниках. Окремі її твори перекладені білоруською, словацькою, французькою, німецькою, польською мовами. Авторка численних наукових статей, присвячених історії мистецтва, дослідженню української ікони, гравюри (антимінсів), мініатюри, рукописної та стародрукованої книги, а також видатним постатям українського малярства. Впровадила у науковий обіг значну кількість пам’яток, серед яких давнє українське малярство, графіка, стародавнє декоративне різьблення. Уклала низку бібліографічних покажчиків: «Віра Свєнціцька», «Михайло Драган», «Любов Волошин», «Бібліографія мистецтвознавця-візантолога Володимира Залозецького», «Українська ікона: Бібліографія» тощо. Авторка низки статей до «Енциклопедії Львова», а також багатьох публікацій про живописців, графіків, скульпторів, істориків мистецтва до «Календаря ювілейних дат» у різні роки. Їй також належать літературознавчі розвідки про творчість письменників В. Густі, О. Кіс, О. Шалак, угорського поета Г. Арона та ін. Перекладає поетичні твори з білоруської, польської, чеської, словацької, німецької, італійської, французької, швецької та перської мов, що вміщені у виданні «Золота лисиця побіля струмка: Коротка антологія перекладів світової поезії» (Л., 2005; 2020). Співавторка літературно-мистецьких програм «Золота гілка української поезії» та «Мистецький щоденник: У парі муз» на обласному радіо.

Тв.: Парадигми часу. Париж; Л.; Цвікау, 2001; У золотій сурмі. Л., 2003; Голос із рік повечірніх. Л., 2004; Знаки та профілі. Л., 2004; Вибране. Л., 2008; Між Карпатами і Татрами: Невицька легенда. Уж., 2010 (у перекладі словацькою мовою); Ремінісценції Забівки. Л., 2011; ...із таємних письмен. Л., 2011; Титла і мідь. Л., 2012; Із відчиненої брами. Л., 2012; Хоругви днів непроминальних. Л., 2012; Ужгородські фрески. Л., 2013; Срібло місячних шабель. Л., 2013; Зерцало. Л., 2013; Ужгородський місяцеслов. Л., 2014; На вертикалі дня. Л., 2015; Львів на писаному камені. Л., 2018; Книга Сварога. Л., 2018; Кирилиця Бористена. Л., 2019; Тустань. Л., 2020.

Літ.: Шалак О. «Невицька легенда» Я. Павличко // Наук. вісн. Ужгород. університету. Сер. Філологія. Соціальні комунікації. 2011. Вип. 25; Смоляк Б. Енергія оригінальности (поезія Ярослави Павличко), або Троєслов літературний. Л., 2013; Герасименко Н. Ярослава Павличко. Мистецтво мовчання і немовчання // Слово і час. 2019. № 7.

А. Г. Диба

Основні твори

Парадигми часу. Париж; Л.; Цвікау, 2001; У золотій сурмі. Л., 2003; Голос із рік повечірніх. Л., 2004; Знаки та профілі. Л., 2004; Вибране. Л., 2008; Між Карпатами і Татрами: Невицька легенда. Уж., 2010 (у перекладі словацькою мовою); Ремінісценції Забівки. Л., 2011; ...із таємних письмен. Л., 2011; Титла і мідь. Л., 2012; Із відчиненої брами. Л., 2012; Хоругви днів непроминальних. Л., 2012; Ужгородські фрески. Л., 2013; Срібло місячних шабель. Л., 2013; Зерцало. Л., 2013; Ужгородський місяцеслов. Л., 2014; На вертикалі дня. Л., 2015; Львів на писаному камені. Л., 2018; Книга Сварога. Л., 2018; Кирилиця Бористена. Л., 2019; Тустань. Л., 2020.

Рекомендована література

  1. Шалак О. «Невицька легенда» Я. Павличко // Наук. вісн. Ужгород. університету. Сер. Філологія. Соціальні комунікації. 2011. Вип. 25;Google Scholar
  2. Смоляк Б. Енергія оригінальности (поезія Ярослави Павличко), або Троєслов літературний. Л., 2013;Google Scholar
  3. Герасименко Н. Ярослава Павличко. Мистецтво мовчання і немовчання // Слово і час. 2019. № 7.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Павличко Ярослава Йосипівна / А. Г. Диба // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-878332

Том ЕСУ:

Стаття має лише електронну версію

Дата опублікування статті онлайн:

2023

Дата останньої редакції статті:

2023-05-06

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

878332

Кількість переглядів цього року:

12

Схожі статті

Вігурська
Людина  |  Том 4 | 2005
Г. П. Півторак
Гриневичева
Людина  | Том 6 | 2006
О. Д. Харлан
Коренець
Людина  |  Том 14 | 2014
В. А. Передирій

Нагору