ПА́­ВЛОВ Михайло Олександрович (09(21). 01. 1863, містечко Божий Промисел Ленкоранського пов. Бакинської губ., нині у межах м. Ленкорань, Азербайджан — 10. 01. 1958, Москва) — фахівець у галузі металургії. Професор (1900), академік АН СРСР (1932). Герой Соціалістичної Праці (1945). Сталінська премія (1943, 1947). Державні нагороди СРСР. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий ін­ститут (1885). Від­тоді працював на металургійних заводах Вятського гірничого округу (Росія). 1894 на­друкував у «Гірничому журналі» працю «Ис­следование плавильного процес­са домен­ных печей» — перше в Російській імперії теоретичне дослідже­н­ня теплового балансу домен­них печей, що працюють на деревному вугіл­лі. 1896–1900 — на Сулинському заводі (нині Ростовська обл., РФ), де організував домен­не плавле­н­ня на антрациті. 1900–04 — завідувач кафедри чавуну Катеринославського вищого гірничого училища (нині Національний технічний університет «Дні­провська політехніка»). 1904–41 — професор Санкт-Петербурзького (Ленін­градського) політехнічного ін­ституту; водночас 1921–30 — професор Московської гірничої академії; 1930–41 — професор Московського ін­ституту сталі. Брав активну участь у проєктуван­ні найбільших радянських металургійних заводів, домен­них печей і сталеплавильних агрегатів. Значну увагу приділяв роз­ширен­ню залізоруднихі паливних ресурсів металургійного виробництва, очолював екс­периментальні роботи з викори­ста­н­ня торфу для домен­ного плавле­н­ня, освоє­н­ня виплавле­н­ня чавуну з уральських титаномагнетитів та природно-легованих руд Халилівського р-ну, керував роботами з агломерації та збагаче­н­ня бідних залізних руд, здійснив перші плавле­н­ня на офлюсованому агломераті. Зробив значний внесок в екс­периментальні дослідже­н­ня щодо впровадже­н­ня кисневого дуття у металургію.