Прухницький Василь Андрійович

ПРУХНИ́ЦЬКИЙ Василь Андрійович (18. 06. 1952, м. Тальне Київської, нині Звенигородського р-ну Черкаської обл.) — письменник, філателіст. Член НСПУ (2016). Премії імені Леся Мартовича (2017, 2018, 2019, 2020), імені В. Юхимовича (2018). Закінчив Львівський політехнічний інститут (1975). Працював в управлінні Львівської залізниці (1978–2012). Писати почав після виходу на пенсії, в останні роки, зокрема, — для дітей. Автор книг прози «Мій заповідник», «Друже мій» (обидві — 2013), «Живий Індикатор природи» (2014), «Допоки сонце сходить», «Одвічний марафон» (обидві — 2016), «Треба щось змінювати», «Дитячий гамбіт» (обидві — 2017), «Курс на життя» (2018), «Скороходько», «Легенди Карпат» (обидві — 2021), «Аґарті» (2022), «Чарівні фарби» (2023); казок «Пригоди ляльки Марисі» (2018), «Історія Дубка-Мандрівника», «Чорне озеро» (обидві — 2019), «Казковий сон», «Чари старої шахівниці» (обидві — 2021), «Вуличні музики», «Олько — миротворець» (обидві — 2022), «Рядовий Мурашко» (2023); збірок поезій «Ялинки в тумані», «Мій майдан» (обидві — 2014), «Пори року» (2015), «Корені родинні» (2016), «Покутська вишиванка» (2019), «Кроки» (2020), «Серпанки» (2021), «NeProbaczy@UA», «Рожеві мотори» (обидві — 2022; усі — Львів; Луцьк). Захоплюється спортом і філателією. Від 2005 — учасник численних філателістичних виставок (має понад 100 медалей). Видав працю «Олімпійські ігри на марках підпільної пошти України» (Л., 2017) — нарис про історію спорту, емблеми спортивних товариств, спортивну філателію, специфіку випуску спеціальних поштових марок з нагоди Олімпіад 1952–76 тощо.

Завантажити статтю