Паніченко Людмила Василівна

Визначення і загальна характеристика

ПАНІЧЕ́НКО Людмила Василівна (08. 12. 1940, смт Чигирин Кірово­градської обл., нині місто Черкаського р-ну Черкаської обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка. Член НСПУ (1998). Закінчила Черкаський педагогічний ін­ститут (1967). Учителювала в Черкасах та Києві. Пише українською та англійською мовами. Дебютувала на­прикінці 1980-х рр. добіркою віршів у альманасі «Новий обрій» (Австралія). У поезіях закликає жити в гармонії з природою, творити добро на землі. У доробку — чимало віршів про коха­н­ня, на історичну тематику, в яких згадує свій рідний край, столицю козацької держави Чигирин. Авторка низки новел. Поезії друкували в колективних збірниках «Айстри» (К., 1990), «Світанки над Тясмином» (Чк., 1995), українській та зарубіжній (Канада, США, Австралія) періодиці. Пише й для дітей: книги «Пʼять братів живуть у хаті» (1991), «Кладочка» (1997), «Казки» (1998; українською та англійською мовами), «Дарунки лісовика» (1999), «Равликова хатка» (2005) тощо. Дитячі вірші та загадки є в під­ручниках для початкових класів. Окремі твори покладені на музику — збірка «Я до тебе з піснею» (2001; усі — Київ). Пере­кладає англомовних поетів: В. Блейка, Л. Ферлінгет­ті, Р. Бернса. Авторка публіцистичних статей, в яких під­німає про­блеми екології, від­родже­н­ня духовності, формува­н­ня творчої особистості тощо (газети «Демократична Україна», «Україна молода», журнал «Жінка»).

Тв.: Обриси крила. 1997; Сяйво метеорита. 1997; Листи на снігу. 1999; Зоря в терновому вінку. 2003; Зелена орбіта. 2005; Не сполохни любов, не сполохни. 2005 (усі — Київ).

Літ.: Міщенко Н. Коли на сповіді поет // Демократ. Україна. 2000, 1 верес.

А. Г. Диба

Завантажити статтю