Присяжнюк Артемій Васильович

Визначення і загальна характеристика

ПРИСЯЖНЮ́К Артемій Васильович (14. 09. 1947, с. Круглик Хотинського, нині Дністровського р ну Чернівецької обл. — 12. 02. 2017, Чернівці) — живописець, художник монументально-декоративного мистецтва, майстер художнього ткацтва. Заслужений художник України (2009). Член НСХУ (1990). Закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1979; викладачі І. Гуторов, І. Боднар, В. Манастирський). Від 1965 учителював; від 1971 — у кон­структорському бюро Хмельницького транс­форматорного заводу; від 1972 — на Чернівецькому художньо-виробничому комбінаті; 1979—90 — в Художньому фонді Чернівецької СХУ. У ран­ній період творчості — автор робіт у різноманітних техніках та матеріалах у галузі монументально-декоративного мистецтва, художнього ткацтва, станкового малярства, скульптури (художній роз­пис, гобелен, мозаїка, вітраж, чеканка тощо). Значний вплив на формува­н­ня композиційної структури його творів мали Д. Довбошинський та К. Звіринський. Від середини 1980-х рр. створював і живописні роботи, пере­важно публіцистичні, змістову ідею яких від­ображав не лише образами-символами, а й колірними сполуче­н­нями. Найбільше ви­зна­н­ня у той час П. здобув за роботи в галузі художнього ткацтва. У гобеленах, використовуючи традиційні для народного килимарства Буковини символи, втілював модернові мистецькі ідеї. Його ткані твори складні за колірним виріше­н­ням, в них по­єд­нано різної інтенсивності тони та плями з мальовничими від­тінками. Від 1990-х рр. пере­важно працював у різних жанрах і техніках живопису. Роботи цього періоду засвідчили пере­хід до умовності в зображен­ні форм реального світу, більшої декоративності та площин­ності елементів. Полотна побудовано на чіткості лінійних ритмів, простоті й виразності контурів. Основний напрям творчості пізнього періоду — живопис у жанрі нефігуративного мистецтва. Свої думки й від­чу­т­тя автор від­творював через спів­від­ноше­н­ня колірних плям та фактур, їхню динамічну взаємодію. Твори 2000—17 — це абстрактні композиції, де фактура є невід­ʼємною складовою кольору, а шари фарби додають глибини та складності. Автор низки меморіальних дощок ві­домим буковинським та українським діячам, а також порт­ретів видатних особистостей. Учасник обласних, всеукраїнських та між­народних мистецьких ви­ставок від 1981. Деякі роботи П. зберігаються в Чернівецькому художньому музеї, Чернівецькому обласному меморіальному музеї В. Івасюка.

Тв.: роз­пис у ресторані «Дністер» у Чернівцях (1980); гобелени — «Буковинська мелодія» (1981), триптих «Музика», диптих «Гармонія» (обидва — 1988), «Полудень (Посвята батькам)» (1989), «Золоте руно» та ткана завіса в Будинку культури в м. Первомайськ Миколаївської обл. (обидва — 1990); мозаїка «Квітуй, Буковино!» у Чернівцях (1982, спів­авт.); монументальний цикл «Мистецтво Київської Русі» (1983); монументальна чеканка на фасаді Будинку культури в с. Тарашани (1986); вітражі для Будинку культури в м. Новоселиця (1988; обидва — Чернівецька обл.); живопис — «Хто нас захистить», «Інтернат» (обидва — 1988), «Біля порога», «Чернівці. Серпень 88 року», «День скорботи», «Памʼяті ненароджених», «Сон», «Натюрморт», «Формо­утворе­н­ня», «Пробудже­н­ня» (усі — 1990), «Стріте­н­ня», «Натхне­н­ня» (обидва — 1991), «Ангел-хранитель» (1992), «І радість, і печаль» (2000), «Благослови, Боже», «С. Параджанов у променях слави» (обидва — 2008), «Лицарі “Червоної рути”» (2009), «Баланс почут­тів» (2014), «Поле тяжі­н­ня», «Повінь спокою», «Небесна сфера», «Кольоровий пере­тин», «Такий на­стрій» (усі — 2015), «Зупинись, мить», «Мрії» (обидва — 2016); меморіальні дошки — П. Каспруку (1992), Є. Гакману (1993), Олегу Ольжичу (1998), Н. Яремчуку (2012; усі — у Чернівцях).

Літ.: Міщенко І. Артем Присяжнюк. Хотинська звитяга. 2002; Її ж. Артем Присяжнюк. Хотинський мандрівник. 2002 (обидва — Чернівці).

І. І. Міщенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю