Присяжнюк Артемій Васильович

ПРИСЯЖНЮ́К Артемій Васильович (14. 09. 1947, с. Круглик Хотинського, нині Дністровського р ну Чернівецької обл. — 12. 02. 2017, Чернівці) — живописець, художник монументально-декоративного мистецтва, майстер художнього ткацтва. Заслужений художник України (2009). Член НСХУ (1990). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979; викладачі І. Гуторов, І. Боднар, В. Манастирський). Від 1965 учителював; від 1971 — у конструкторському бюро Хмельницького трансформаторного заводу; від 1972 — на Чернівецькому художньо-виробничому комбінаті; 1979—90 — в Художньому фонді Чернівецької СХУ. У ранній період творчості — автор робіт у різноманітних техніках та матеріалах у галузі монументально-декоративного мистецтва, художнього ткацтва, станкового малярства, скульптури (художній розпис, гобелен, мозаїка, вітраж, чеканка тощо). Значний вплив на формування композиційної структури його творів мали Д. Довбошинський та К. Звіринський. Від середини 1980-х рр. створював і живописні роботи, переважно публіцистичні, змістову ідею яких відображав не лише образами-символами, а й колірними сполученнями. Найбільше визнання у той час П. здобув за роботи в галузі художнього ткацтва. У гобеленах, використовуючи традиційні для народного килимарства Буковини символи, втілював модернові мистецькі ідеї. Його ткані твори складні за колірним вирішенням, в них поєднано різної інтенсивності тони та плями з мальовничими відтінками. Від 1990-х рр. переважно працював у різних жанрах і техніках живопису. Роботи цього періоду засвідчили перехід до умовності в зображенні форм реального світу, більшої декоративності та площинності елементів. Полотна побудовано на чіткості лінійних ритмів, простоті й виразності контурів. Основний напрям творчості пізнього періоду — живопис у жанрі нефігуративного мистецтва. Свої думки й відчуття автор відтворював через співвідношення колірних плям та фактур, їхню динамічну взаємодію. Твори 2000—17 — це абстрактні композиції, де фактура є невід’ємною складовою кольору, а шари фарби додають глибини та складності. Автор низки меморіальних дощок відомим буковинським та українським діячам, а також портретів видатних особистостей. Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1981. Деякі роботи П. зберігаються в Чернівецькому художньому музеї, Чернівецькому обласному меморіальному музеї В. Івасюка.

Тв.: розпис у ресторані «Дністер» у Чернівцях (1980); гобелени — «Буковинська мелодія» (1981), триптих «Музика», диптих «Гармонія» (обидва — 1988), «Полудень (Посвята батькам)» (1989), «Золоте руно» та ткана завіса в Будинку культури в м. Первомайськ Миколаївської обл. (обидва — 1990); мозаїка «Квітуй, Буковино!» у Чернівцях (1982, співавт.); монументальний цикл «Мистецтво Київської Русі» (1983); монументальна чеканка на фасаді Будинку культури в с. Тарашани (1986); вітражі для Будинку культури в м. Новоселиця (1988; обидва — Чернівецька обл.); живопис — «Хто нас захистить», «Інтернат» (обидва — 1988), «Біля порога», «Чернівці. Серпень 88 року», «День скорботи», «Пам’яті ненароджених», «Сон», «Натюрморт», «Формоутворення», «Пробудження» (усі — 1990), «Стрітення», «Натхнення» (обидва — 1991), «Ангел-хранитель» (1992), «І радість, і печаль» (2000), «Благослови, Боже», «С. Параджанов у променях слави» (обидва — 2008), «Лицарі “Червоної рути”» (2009), «Баланс почуттів» (2014), «Поле тяжіння», «Повінь спокою», «Небесна сфера», «Кольоровий перетин», «Такий настрій» (усі — 2015), «Зупинись, мить», «Мрії» (обидва — 2016); меморіальні дошки — П. Каспруку (1992), Є. Гакману (1993), Олегу Ольжичу (1998), Н. Яремчуку (2012; усі — у Чернівцях).

Літ.: Міщенко І. Артем Присяжнюк. Хотинська звитяга. 2002; Її ж. Артем Присяжнюк. Хотинський мандрівник. 2002 (обидва — Чернівці).

І. І. Міщенко

Основні твори

розпис у ресторані «Дністер» у Чернівцях (1980); гобелени — «Буковинська мелодія» (1981), триптих «Музика», диптих «Гармонія» (обидва — 1988), «Полудень (Посвята батькам)» (1989), «Золоте руно» та ткана завіса в Будинку культури в м. Первомайськ Миколаївської обл. (обидва — 1990); мозаїка «Квітуй, Буковино!» у Чернівцях (1982, співавт.); монументальний цикл «Мистецтво Київської Русі» (1983); монументальна чеканка на фасаді Будинку культури в с. Тарашани (1986); вітражі для Будинку культури в м. Новоселиця (1988; обидва — Чернівецька обл.); живопис — «Хто нас захистить», «Інтернат» (обидва — 1988), «Біля порога», «Чернівці. Серпень 88 року», «День скорботи», «Пам’яті ненароджених», «Сон», «Натюрморт», «Формоутворення», «Пробудження» (усі — 1990), «Стрітення», «Натхнення» (обидва — 1991), «Ангел-хранитель» (1992), «І радість, і печаль» (2000), «Благослови, Боже», «С. Параджанов у променях слави» (обидва — 2008), «Лицарі “Червоної рути”» (2009), «Баланс почуттів» (2014), «Поле тяжіння», «Повінь спокою», «Небесна сфера», «Кольоровий перетин», «Такий настрій» (усі — 2015), «Зупинись, мить», «Мрії» (обидва — 2016); меморіальні дошки — П. Каспруку (1992), Є. Гакману (1993), Олегу Ольжичу (1998), Н. Яремчуку (2012; усі — у Чернівцях).

Рекомендована література