Звіринський Карло Йосипович
ЗВІРИ́НСЬКИЙ Карло Йосипович (14. 08. 1923, с. Лаврів, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл. — 08. 10. 1997, Львів) — живописець, графік і педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Член СХУ (1992). Навч. у Львів. мист.-пром. школі (1942–43; викл. В. Баляс, М. Бутович, А. Малюца, М. Осінчук), закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953; викл. Р. Сельський). Відтоді викладав у Львові: в училищі приклад. і декор. мистецтва; 1959–82, 1988–88 — в інституті прикладного та декоративного мистецтва; від 1993 — в АМ: професор кафедри монум. живопису, від 1997 — професор кафедри сакрал. мистецтва, водночас — керівник школи іконопису ім. св. Луки при монастирі отців cтудитів. Від 1953 — учасник міських, всеукр., всесоюз. та зарубіж. худож. виставок. Персон. — у Львові (1995, посмертні — 1998, 1999, 2002), Хмельницькому (1995), Києві (1996, посмертна — 2002). За протистояння тоталітар. режиму в Україні був переслідуваний. Його творчість органічно входила до заг. процесу розвитку образотвор. мистецтва, але до 1992 офіційно була не визнаною. У 1950-х рр. звернувся до концептуал. мистецтва. Порушував заг.-люд. проблематику (життя й смерть, земне й потойбічне). Творчість З. має виразну нац. образно-виражал. специфіку. Спираючить на об’єктивну реальність, був схильним до абстрактно-асоціат. мислення. Новатор у галузі форми (пластична ідея, ритмічність, контрастність), майcтер колористич. письма (зіставлення, фактурність, пульсація світлотіні). У творах переважає образне бачення світу ідей, зіставлення худож. засобів, використання фактури і влас. техніки. Створював пейзажі, аплікації, натюрморти, абстрактні композиції (техніки: темпера, олія, рельєф, аплікація), іл. до книг, екслібриси, монотипії, лінорити. У 1950–90-і рр. розписував церкви на Львівщині. Автор поліхромії 3-х церков, іконостасів, ікон. 1960 створив мист. школу (отримала назву «підпіл. школа З.») для твор. молоді з метою формування нового покоління художників, здатного забезпечити безперервність процесу повноцін. розвитку нац. культури. Особливу увагу приділяв вивченню досягнень світ. культури та розвитку нац. свідомості. Автор наук. праць з методики викладання живопису, церк. малярства, мист. освіти, естет. виховання. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мистецтв, музеях Москви, Нью-Йорка, Торонто. Серед учнів — В. Бажай, А. Бокотей, П. Маркович, І. Марчук, О. Мінько, Р. Петрук, Б. Сойка, Б. Сорока, З. Флінта.
Додаткові відомості
- Основні твори
- цикли — «Аплікації (1956–67), «Рельєфи» (1957–60); серії — «Сплетіння» (1970–92), «З життя лісу» (1970–95), «Потойбічне» (1980–94), «Епітафії», «Дрібниці» (обидві — 1980–95), «Напровесні» (1990), «Забуте» (1990–95), «Берег» (1992–96), «Срібло і мідь» (1995).
Рекомендована література
- Космолінська Н. Позакон’юнктурність місячного сяйва // Формула поступу. 1995. № 3;
- Філевич М. Карло Звіринський — художник, вчитель, а передусім — християнин // Вірую. 1997. № 21;
- Звіринська-Чабан Х. Карло Звіринський і його «духовна школа» // Львів. АМ: Альм. 1999;
- Карло Звіринський: Альбом. Л., 2002;
- Звіринська-Чабан Х. Маляр Радості і Сонця // Мист. мапа України. Львів. К., 2008;
- Її ж. «Так починалась моя дорога до мистецтва» // ОМ. 2009. № 2.
Фотоілюстрації
Людина 
