ЗВІРИ́НСЬКИЙ Карло Йосипович (14. 08. 1923, с. Лаврів, нині Старосамбірського р-ну Львівської обл. — 08. 10. 1997, Львів) — живописець, графік, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Член СХУ (1992). На­вчався у Львівській мистецько-промисловій школі (1942–43; викл. В. Баляс, М. Бутович, А. Малюца, М. Осінчук), закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1953; викл. Р. Сельський). Від­тоді викладав у Львові: в училищі прикладного і декоративного мистецтва; 1959–82, 1988–89 — в ін­ституті прикладного та декоративного мистецтва; від 1993 — в АМ: професор кафедри монументального живопису, від 1997 — професор кафедри сакрального мистецтва, водночас — керівник школи іконопису ім. св. Луки при монастирі отців студитів. Від 1953 — учасник міських, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних художніх ви­ставок. Персональні ви­ставки — у Львові (1995, посмертні — 1998, 1999, 2002), Хмельницькому (1995), Києві (1996, посмертна — 2002). За проти­стоя­н­ня тоталітарному режиму в Україні за­знавав пере­слідувань. Його творчість органічно входила до загального процесу роз­витку образотворчого мистецтва, але до 1992 офіційно не була ви­знана. У 1950-х рр. звернувся до концептуального мистецтва. Порушував загальнолюдську про­блематику (життя і смерть, земне й потойбічне). Творчість З. має виразну національну образно-виражальну специфіку. Спираючись на обʼєктивну реальність, тяжів до абстрактно-асоціативного мисле­н­ня. Новатор у галузі форми (пластична ідея, ритмічність, контрастність), майстер колористичного письма (зі­ставле­н­ня, фактурність, пульсація світлотіні). У творах пере­важає образне баче­н­ня світу ідей, зі­ставле­н­ня художніх засобів, викори­ста­н­ня фактури і власної техніки. Створював пейзажі, аплікації, натюрморти, абстрактні композиції (техніки: темпера, олія, рельєф, аплікація), ілюстрації до книг, екслібриси, монотипії, лінорити. У 1950–90-і рр. роз­писував церкви на Львівщині. Автор поліхромій 3-х церков, іконостасів, ікон. 1960 створив мистецьку школу (отримала назву «під­пільна школа З.») для творчої молоді з метою формува­н­ня нового поколі­н­ня художників, здатного забезпечити без­перервність процесу повноцін­ного роз­витку національної культури. Особливу увагу приділяв ви­вчен­ню досягнень світової культури та роз­витку національної сві­домості. Автор наукових праць з методики викла­да­н­ня живопису, церковного малярства, мистецької освіти, естетичного вихова­н­ня. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Національному музеї у Львові, Львівській галереї мистецтв, музеях Москви, Нью-Йорка, Торонто. Серед учнів — В. Бажай, А. Бокотей, П. Маркович, І. Марчук, М. Мартинюк, О. Мінько, Ю. Мисько, Р. Петрук, О. Рішняк, Б. Сойка, Б. Сорока, К. Стеценко, О. Теліженко, З. Флінта, І. Хода.