Петик Ольга

ПЕ́ТИК Ольга (15. 08. 1922, м. Мушина, нині Новосондецького пов. Малопольського воєводства, Польща — 12. 11. 2001, м. Перемишль, Польща) — письменниця, перекладачка. Закінчила гімназію в Кракові (1940). Віршувати почала 1942, від 1956 її поезії регулярно друкувалися у тижневику «Наше слово» (Варшава). Для поетичного кредо П. характерна однозначність мистецької думки, позначена впливом Лесі Українки та Ф. Ніцше. Концептуальним епіцентром її творчості є Лемківщина, що має своє призначення й освячена «Молитвою за Україну». Різножанрові проби пера П. — поетичні, прозові та драматичні твори — вписуються в літературний контекст 1960–90-х рр. Авторка драматичних творів — «За землю Руську» («За землю Руси-України»), «Володимир-Хреститель», «Сон про Никифора», «Розп’яті голодом»), повісті «Марта», низки оповідань, публіцистичних виступів, нарисів, замальовок та перекладів. Польською мовою перекладала поезію Б.-І. Антонича, М. Бажана, Д. Павличка, М. Вінграновського, І. Калинця, І. Трача, прозу В. Стефаника, драматичні твори Лесі Українки. Збірка поезій «До тебе, Україно, піснею прийду» І. Трача (Варшава; Л., 2000) у польськомовних інтерпретаціях П. викликала помітний резонанс як в Україні, так і поза її межами.

Рекомендована література

1. Карабович Т. Спомин про Ольгу Петик // Укр. літ. провулок [Люблін]. 2002. Т. 2;
   Google Scholar Internet
2. Лесів М. Ольга Петик — письменниця й перекладач української літератури у світлі її листування // Там само. 2005. Т. 5;
   Google Scholar Internet
3. Зимомря М. Життя і творчість Ольги Петик — спроба літературного портрету // Там само. 2006. Т. 6.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю