Петик Ольга

ПЕ́ТИК Ольга (15. 08. 1922, м. Мушина, нині Новосондецького пов. Малопольського воєводства, Польща — 12. 11. 2001, м. Пере­мишль, Польща) — письмен­ниця, пере­кладачка. Закінчила гімназію в Кракові (1940). Віршувати почала 1942, від 1956 її поезії регулярно друкувалися у тижневику «Наше слово» (Варшава). Для поетичного кредо П. характерна одно­значність мистецької думки, по­значена впливом Лесі Українки та Ф. Ніцше. Концептуальним епіцентром її творчості є Лемківщина, що має своє при­значе­н­ня й освячена «Молитвою за Україну». Різножанрові проби пера П. — поетичні, прозові та драматичні твори — вписуються в літературний контекст 1960—90-х рр. Авторка драматичних творів — «За землю Руську» («За землю Руси-України»), «Володимир-Хреститель», «Сон про Никифора», «Роз­пʼяті голодом»), повісті «Марта», низки оповідань, публіцистичних ви­ступів, нарисів, замальовок та пере­кладів. Польською мовою пере­кладала поезію Б.-І. Антонича, М. Бажана, Д. Павличка, М. Він­грановського, І. Калинця, І. Трача, прозу В. Стефаника, драматичні твори Лесі Українки. Збірка поезій «До тебе, Україно, піснею при­йду» І. Трача (Варшава; Л., 2000) у польськомовних інтер­претаціях П. викликала помітний резонанс як в Україні, так і поза її межами.