ПІД­ГАЄ́ЦЬКИЙ Володимир Володимирович (18. 02. 1914, м. Благовєщенськ, нині Амурської обл., РФ — 10. 10. 1991, Київ) — матеріало­знавець. Син В. Під­гаєцького. Доктор технічних наук (1964), професор (1972). Сталінська премія (1952). Заслужений діяч науки УРСР (1984). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський силікатний технікум (1932) і Київський індустріальний ін­ститут (1941). Працював 1932–35 на цементному заводі по­близу м. Новоросійськ; 1941–42 — старший контрольний майстер на виробництві у м. Іжевськ (обидва — РФ). Від 1946 — в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ): від 1964 — завідувач від­ділу зварювальних матеріалів, від 1987 — провід­ний науковий спів­робітник. Наукові дослідже­н­ня: металургія та технології дугового зварюва­н­ня; технології виробництвава зварювальних матеріалів; гігієна зварювального виробництва.