Підгаєцький Володимир Володимирович
ПІДГАЄ́ЦЬКИЙ Володимир Володимирович (18. 02. 1914, м. Благовєщенськ, нині Амурської обл., РФ — 10. 10. 1991, Київ) — матеріалознавець. Син В. Підгаєцького. Доктор технічних наук (1964), професор (1972). Сталінська премія (1952). Заслужений діяч науки УРСР (1984). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський силікатний технікум (1932) і Київський індустріальний інститут (1941). Працював 1932–35 на цементному заводі поблизу м. Новоросійськ; 1941–42 — старший контрольний майстер на виробництві у м. Іжевськ (обидва — РФ). Від 1946 — в Інституті електрозварювання АН УРСР (Київ): від 1964 — завідувач відділу зварювальних матеріалів, від 1987 — провідний науковий співробітник. Наукові дослідження: металургія та технології дугового зварювання; технології виробництвава зварювальних матеріалів; гігієна зварювального виробництва.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Флюси для механізованого електрозварювання. К., 1961; Неметаллические включения в сварных швах. Москва; К., 1962; Флюси для автоматичного зварювання. К., 1963; Пори, включення і тріщини в зварних швах. К., 1970; Трещины сульфидного происхождения при сварке стали. К., 1977 (співавтор); Сварочные флюсы. К., 1984 (співавтор); Сварочные шлаки. К., 1988 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
