Коваленко Юрій Олександрович

КОВАЛЕ́НКО Юрій Олександрович (22. 03. 1966, с. Некрасове Глухівського, нині Шосткинського р-ну Сумської обл. — 14. 03. 2023, поблизу с. Кузьмине Сіверськодонецького р-ну Луганської обл., похований у рідному селі) — історик, археолог, музеєзнавець. Кандидат історичних наук (2021). Закінчив Глухівський педагогічний інститут за спеціальністю «викладач дошкільної педагогіки і психології, вихователь» (1996), Київський університет за спеціальністю «історія» (2005). Від 1999 працював завідувачем науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів». Наукові дослідження: археологія літописного Глухова, історія глухівських архітектурних пам’яток, історична біографістика. Провів комплекс робіт із виявлення та запровадження до наукового обігу пам’яток археології Глухівщини. Науковий консультант створення нової експозиції Глухівського краєзнавчого музею (2002), автор концепції експозиції музею археології Національного заповідника «Глухів» (2008). У 2007–20 у складі Міжнародної українсько-канадської археологічної експедиції при Національному університеті «Чернігівський колегіум» брав участь у розкопках м. Батурин Чернігівської обл. У 1992 створив і очолив громадську організацію «Пошуковий загін “Обеліск”», у результаті роботи якої були віднайдені та перепоховані рештки кількох тисяч військовополонених, мирних жителів, воїнів, загиблих у роки 2-ї світової війни. Від 2014 — учасник гуманітарної місії «Чорний тюльпан» у рамках проєкту «Евакуація-200», що за дорученням Міністерства оборони України займалася пошуком загиблих бійців на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. 2020 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Воював у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана І. Виговського. З початком повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України 24 лютого 2022 брав участь у боях під Глуховом, на Чернігівщині та Запоріжжі, загинув на Луганщині.

Завантажити статтю