Павлій Георгій Іванович

ПАВЛІ́Й Георгій Іванович (14. 08. 1935, м. Кадіївка Донецької обл., нині Алчевського р-ну Луганської обл.) — скрипаль, диригент, педагог. Кандидат мистецтвознавства (1989), професор (1996). Закінчив Львівську консерваторію (1959; кл. скрипки Д. Лекґера). Працював артистом симфонічного оркестру Львівської філармонії (1957—58) і театру опери та балету (1958—60). Від 1960 — у Львівській музичній академії: 1989—2003 — завідувач кафедри камерного ансамблю та квартету, 2003—13 — професор цієї кафедри. 2013—15 — професор кафедри філософії мистецтв Львівського університету. Також займався виконавською діяльністю — як сольною, так і в складі різних камерних ансамблів, зокрема виступав у дуетах з Ю. Онищенком (скрипка) та Л. Онищенко (фортепіано), у складі струнного квартету (О. Вайсфельд, Л. Оленич, Є. Шпіцер). 1992 — засновник і художній керівник студентського камерного оркестру «Perpetuum Mobile», разом з яким 2000—02 співпрацював як диригент капели «Трембіта», зокрема виконав у Римі (2001) ораторію О. Козаренка «Страсті Господні» (на біблійні тексти) й кантату М. Кузана «Неофіти» (слова Т. Шевченка). Оркестр здійснив низку фондових записів, зокрема опери Г. Перселла «Дідона та Еней» (1995). П. — організатор першої в Україні мистецько-духовної школи для дітей (1990). Наукові дослідження з питань виконавських аспектів гомофонно-гармонічної і поліфонічної музики.

Пр.: Про явище фонізму в музиці // Українське музикознавство. К., 1984. Вип. 19; Інтроверсія та екстраверсія як типологічна пара розрізненості музичного мислення // Там само. 1988. Вип. 23; Виразові відмінності гомофоній та поліфонії (теорія та виконавство). Л., 1995; Десятиріччя камерного оркестру «Perpetuum Mobile» в хронології концертів, спогадах та роздумах. Л., 2002; Концептуальність у музиці та мислення виконавців // Українська музика. 2014. № 1; Духовний тезаурус музиканта. Л., 2015.

Літ.: Захарчук О. Духовність і професіоналізм (до 75-ліття професора Георгія Павлія) // Дзвін. 2010. № 9.

О. В. Козаренко

Основні праці

Про явище фонізму в музиці // Українське музикознавство. К., 1984. Вип. 19; Інтроверсія та екстраверсія як типологічна пара розрізненості музичного мислення // Там само. 1988. Вип. 23; Виразові відмінності гомофоній та поліфонії (теорія та виконавство). Л., 1995; Десятиріччя камерного оркестру «Perpetuum Mobile» в хронології концертів, спогадах та роздумах. Л., 2002; Концептуальність у музиці та мислення виконавців // Українська музика. 2014. № 1; Духовний тезаурус музиканта. Л., 2015.

Рекомендована література