Павлюченко Сергій Олексійович
Визначення і загальна характеристика
ПАВЛЮЧЕ́НКО Сергій Олексійович (04, за іншими даними — 18(31). 10. 1902, м. Курськ, Росія — 05. 07. 2000, Санкт-Петербург) — музикознавець, композитор, педагог. Професор (1963). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1954). Закінчив Ленінградську консерваторію (нині Санкт-Петербург, 1931; кл. Б. Асафʼєва), де відтоді й викладав. 1947—53 — директор Львівської консерваторії. 1953—63 — проректор, 1953—59, 1963—69 — завідувач кафедри теорії музики, 1963—74 — професор Київської консерваторії. Вивчав проблеми поліфонії.
Пр.: Элементарная теория музыки. Ленинград, 1938; Краткий музыкальный словарь-справочник. Москва, 1950; Практическое руководство по контрапункту строгого письма. Ленинград, 1963; Музиканту-любителю: Слов. К., 1965.
Тв.: для фортепіано — Прелюдії і фуґи (1959); «Маленькі фуґи» (для дітей, 1967); для хору — «Поліфонічні етюди» (1972); для голосу — Етюди для співу (1974); для фортепіано у 4 руки — цикл обробок українських народних пісень (1976).
Літ.: Майбурова К. Теоретик-педагог // Музика. 1972. № 4; Лобанов А. Вітаємо ювіляра // Культура і життя. 1987, 23 груд.
А. І. Муха
Додаткові відомості
- Основні праці
- Элементарная теория музыки. Ленинград, 1938; Краткий музыкальный словарь-справочник. Москва, 1950; Практическое руководство по контрапункту строгого письма. Ленинград, 1963; Музиканту-любителю: Слов. К., 1965.
- Основні твори
- для фортепіано — Прелюдії і фуґи (1959); «Маленькі фуґи» (для дітей, 1967); для хору — «Поліфонічні етюди» (1972); для голосу — Етюди для співу (1974); для фортепіано у 4 руки — цикл обробок українських народних пісень (1976).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
